Page 24 - 4199

припадає 40 % площі океану. Середенно-океанічні хребти
продовжують Середенно-Атлантичний хребет.

3.3 Геофізичні поля Світового океану

Гравітаційне поле.
Підводна окраїна материків характеризується
наростанням значень “g ” від суші до відкритого океану. У
районі континентального схилу відзначається різке згущення
ізоліній. Океанічні котловини характеризуються спокійним
гравітаційним полем. Серединно-океанічні хребти мають не
високі значення гравітаційного поля, мінімальне значення
відмічено в рифтових долинах. Напружене поле характерне
для перехідної зони. Мінімальне значення гравітаційного поля
- в жолобах. При зануренні легкої кори в тажку мантію –
відмічаються “полегшення” мінімумів “g ” в жолобах.
Магнітне поле
Магнітне поле створює найяскравішу характеристику
дна світового океану. Для нього характерна геофізична
система польових аномалій. Її особливоті:
1 - впорядкована система “+” і “-” – лінійних аномалій, які
витягнуті паралельно до серединно-океанічних хребтів;
2 – однотипні аномалії розташовуються на однаковій відстані
від осьової зони хребтів ( система симетрії);
3 - лінійнопаралельна структура порушується
странсформними розломами.
Пояснення: Магнітоактивний шар, який утворюється в
результаті розширення дна океанів (опредінгу) і інверсія
магнітного поля. Коли лава застигла (точка Кюрі), речовина
набирала залишкову немагнітність. При цьому ферромагнітні
мінерали мантії орієнтувались вздовж існуючої лінії
магнітного поля Землі. Магнітне поле – інверсія.

22