Page 137 - 4198

зусилля на формулювання проблеми динамічного
пророкування погоди швидкодіючих обчислювальних
машин. У 1946 р., за поставою спеціальної групи в
Інституті вищих досліджень під керівництвом
покійного Неймана і Чарні, ці неясні наукові здогади
перетворилися в організований дослідницький рух. Через
кілька років цей початковий стимул був підтриманий
створенням аналогічних дослідницьких груп у Геофізичному
дослідницькому управлінні Кембріджського
дослідницького центру військово-повітряних сил США,
Міжнародному метеорологічному інституті при
Стокгольмському університеті, Лабораторії Непера Шоу
Британської метеорологічної служби. Дослідницькому
відділі Західнонімецької служби погоди, Японської
метеорологічної організації і Массачусетському
технологічному інституті, До даного моменту
програми цих і більш дрібних університетських груп
включають значну частину загальних метеорологічних
наукових досліджень.
Однак на самому початку цієї програми було
виявлено, що якщо машина просто повторить обчислення
Ричардсона, та вона зробить ті ж помилки. Тому велика
частина зусиль була спрямована на виділення, аналіз і
усунення різних можливих типів помилок. Якщо
залишити осторонь помилки апроксимації
гідродинамічних рівнянь, то, очевидно, у методі
Ричардсона містяться два серйозних дефекти. По-перше,
як установлено досвідом, атмосфера завжди дуже близька
до стану механічної рівноваги, тобто сила горизонтального
градієнта тиску майже цілком врівноважується силою
Кориоліса, і вертикальна сила плавучості майже цілком
врівноважується фактичною силою ваги (результуючої
відцентрової сили обертання Землі і сили земного
притягання). Таким чином, великомасштабне прискорення

136