Page 133 - 4198

гідродинамічних рівнянь. В цілому, однак, цей підхід
страждав тими ж дефектами, що були описані вище.
Х о ч а внесок представників норвезької школи в наше
розуміння явищ, що відбуваються в атмосфері, був
дійсно монументальним, хоча вони все-таки не знайшли
задовільного формулювання центральної проблеми
пророкування погоди. У їхній захист варто сказати, що
тоді ще не було систематичних і детальних спостережень
великомасштабних атмосферних процесів.
Одним з поворотних пунктів у розвитку динамічного
пророкування погоди було усвідомлення метеорологами
того, що загальні гідродинамічні рівняння можуть бути в
принципі в и р і ш е н і і (якщо необхідно) одними
чисельними методами.
Форма цих рівнянь така, що миттєві значення
частинних похідних за часом від кожної змінної
можуть бути виражені через просторові похідні тих же
змінних. Відповідно до цього, якщо ми можемо
спостерігати початкові значення всіх змінних у
дис кре тній мережі крапок, що заповнюють всю
атмосферу, ми зможемо апроксимувати відповідні
просторові похідні методом кінцевих відмінностей і
зможемо обчислити початкові швидкості зміни кожної змінної
з гідродинамічних рівнянь. Знаючи початкове значення і
початкову швидкість зміни кожної змінної, ми
можемо потім екстраполювати її значення на дуже
короткий інтервал часу в кожній крапці нашої сітки.
Нарешті, ми розглядаємо цей дуже короткий прогноз як
новий набір початкових даних і повторюємо весь процес.
Таким чином, можливо (у принципі) побудувати
пророкування на будь-який бажаний період часу шляхом
ряду послідовних прогнозів через дуже короткі
інтервали часу.
Ця ідея, очевидно, вперше спала на думку Л. Ф.

132