Page 65 - 4194
P. 65

”непроникна порода” та ін. Мета ідеалізації – уявно позбавити
           реальні об’єкти деяких властивостей, що їм притаманні, і на-
           дати якісь гіпотетичні властивості, тобто властивості, що по-
           будовані на гіпотезі. Будь-яка ідеалізація можлива лише в пе-
           вних межах. Наприклад, при розв’язку обернених задач геофі-
           зики на першому етапі можна нехтувати тривимірністю геоло-
           гічних об’єктів, несуттєвими фізичними властивостями.
                Залежно від рівня наукового дослідження /емпіричне або
           теоретичне/ всі перелічені методи умовно поділяють на емпі-
           ричні, емпірико-теоретичні та теоретичні. До емпіричних ме-
           тодів відносять спостереження, порівняння, вимірювання, ра-
           хування, експеримент; до емпірико-теоретичних – аналіз і си-
           нтез, індукцію  і дедукцію, моделювання, гіпотетичний та іс-
           торичний  методи;  до  теоретичних  –  узагальнення,  абстрагу-
           вання, формалізацію, аксіоматику, моделювання на ЕОМ.
                Під час проведення будь-якого дослідження використо-
           вують, як правило, не один, а кілька методів, розумно їх поєд-
           нуючи.

                8.2 Подібність та моделювання об’єктів дослідження

                Під  час  проведення  досліджень  фізичних  властивостей
           гірських порід або механізмів  утворення геофізичних анома-
           льних полів інколи доцільно замінити існуючі об’єкти їх мо-
           делями або використати метод моделювання.
                Процес  моделювання охоплює  такі  етапи:  вивчення  за-
           дачі; створення або вибір моделі; дослідження моделі; перене-
           сення знань з моделі на оригінал.
                Основним етапом, без якого неможливий весь процес, є
           створення або вибір моделі. Здійснення цього етапу можливе
           лише за дотримання законів подібності.
                Подібними є фізичні явища, процеси або системи, якщо
           в подібних точках простору в схожі моменти часу величини,
           що характеризують стан однієї системи, пропорційні відпові-
           дним величинам іншої системи.
                У  найпростішому  вигляді  співвідношення  подібності
           можна записати так:
                                   H i   
                                   R i     i ,                         (8.1)

                                          64
   60   61   62   63   64   65   66   67   68   69   70