Page 62 - 4194
P. 62

визначити нове наукове поняття, закон і теорію, в яких відо-
           бражене  головне  або  основне,  що  визначає  особливості
           об’єктів даного класу. У методі узагальнення пізнання досяга-
           ється нагромадженням від поодинокого до загального, а отри-
           мане знання поширюється від загального до окремого, пооди-
           нокого.
                Абстрагування – це уявне виділення суттєвих і найістот-
           ніших ознак, рис, сторін предмета серед неістотних, випадко-
           вих  ознак,  утворення  абстрактних  понять.  Процес  абстрагу-
           вання умовно можна розділити на два етапи. На першому ета-
           пі визначають несуттєві чинники, які можна не враховувати,
           на  другому  –  досліджуваний  об’єкт  замінюють  спрощеним
           зразком. Наприклад, під час дослідження гравітаційного поля
           на значній території у першому наближенні можна не врахо-
           вувати локальні особливості поля, а брати до уваги його пові-
           льні (регіональні) зміни. На  другому етапі регіональну скла-
           дову   представляємо простою математичною моделлю  – ап-
           роксимацією гравітаційного поля поліномами невисокого по-
           рядку. Абстрагування – важливий етап процесу пізнання при
           переході від чуттєвого сприймання до створення відірваного
           від дійсності образу.
                Формалізація  – зображення і вивчення об’єкта відобра-
           женням  його  у  знаковій  формі  якої-небудь  штучної  мови
           /математики, креслення та ін./. Цей метод дає змогу вирішува-
           ти  проблему  узагальнено, забезпечує  стислість  і  чіткість  ви-
           значень  без  їх  двозначного  тлумачення,  дає  знакову  модель
           об’єкта. Формалізація пов’язана, як правило, із застосуванням
           математики, де дослідження дійсних сторін об’єктів, їх влас-
           тивостей зводиться до дослідження відповідних їм знаків. На-
           приклад,  теоретичне  представлення  регіональної  складової
           гравітаційного поля описується регресійним рівнянням

                          g   a  0    ax   1   ....x     a k 1   k 1   x ,
                               0
                                         1

           де а 0,…, а к-1 – коефіцієнти регресії; φ 0,…, φ к-1 – відомі функції.
                Розгляд рівняння свідчить про те, що зміною значень а і
           φ  можна  встановити  їх  оптимальні  значення  для  отримання
           найменшого  відхилення  реального  поля  від  змодельованого.
           Це означає, що формалізація задачі знаходження регіональної

                                          61
   57   58   59   60   61   62   63   64   65   66   67