Page 49 - 4184

підземні сховища газу, магістральні трубопроводи, нафтопроводи, а
також науково-дослідні та проектні інститути, нафтогазовий
комплекс України є однією з найпотужніших галузей важкої
промисловості української економіки. Від стабільного
функціонування НГКУ залежить ступінь добробуту у суспільстві, а
саме стабільне функціонування комунального господарства,
сільського господарства, сфери послуг та промисловості. Будучи
найважливішою складовою вітчизняного паливно-енергетичного
комплексу, частка нафтогазової галузі у наповненні бюджету
перевищує четверту частину.
Не зайвим буде знати і те, що нафтова і газова промисловість
України має давню історію та характеризується значним технічним
розвитком. Так, існують два підходи щодо визначення початкового
періоду розвитку окремих галузей: перший підхід характерний для
країн, які раніше були імперіями, і який передбачає віднесення до
історії розвитку галузей країн, які раніше були метрополіями
імперських утворень, в той час, як другій підхід притаманний
країнам, які порівняно недавно відновили свою незалежність. Перші
згадки про керченську нафту датовані ще ІІІ ст. до н.е., а
видобування нафти на Тамані датується Х ст. Одним із
першопрохідників української нафтової промисловості треба
вважати і таманського козака Івана Тарана, який видобував з
нафтових колодязів-копанок нафту, котрою козаки змазували вози і
заправляли каганці ще на початку ХІХ століття. Навіть враховуючи
цей факт цілком очевидним є те, що нафтогазовою галуззю України
протягом тривалої історії її успішного становлення і розвитку були
акумульовані значний інтелектуальний капітал, технічні засоби,
технологічні здобутки, людські і фінансові ресурси.
Сучасні світові соціально-економічні процеси, розглянуті у п.
2.4, здійснюють вплив не лише на світову економіку загалом, а й на
діяльність транснаціональних нафтових корпорацій. Міжнародна
фінансова криза сприяла появі цілого спектру нових ризиків: відомі
консалтингові компанії Ернст енд Янг (Ernst & Young) та Делойт
(Deloitte) визначили основні небезпеки для діяльності
транснаціональних корпорацій. Так, Ернтс енд Янг повідомив про
10 стратегічних ризиків для світового бізнесу: енергозбереження,
шоки постачання, шоки споживання, невизначена енергетична

48