Page 68 - 4175

Концепцію трудових установок поширювали не тільки на виробничі процеси.
Вона охоплювала загальну культуру людей, зокрема працівників сіл, які повинні
були поповнити ряди робітників на новобудовах заводів, фабрик. Усі положення
концепції ЦІП і передусім його індустріальний метод навчання отримали офіційне
визнання. Проблемами НОП займалося багато науково-дослідних інститутів.
В Україні наукові дослідження проблем управління того часу тісно пов'язані з
іменем Ф.Дунаєвського, засновника і директора Харківського всеукраїнського
інституту праці (ХВІП). Центральною у теоретико-методологічних узагальненнях
Ф.Дунаєвського стала концепція „адміністративної ємності”, під якою вчений
розумів здатність керувати певною кількістю осіб. Зі зростанням і ускладненням
суспільного виробництва між центральними органами та низовими керівниками
катастрофічне розросталася проміжна ланка керівних органів, яка покликана була
компенсувати перевищення „адміністративної ємності” центру. Виникла величезна
ієрархія, кожний наступний щабель якої розширював „адміністративну ємність”
вищого щабля. На думку Ф.Дунаєвського, були два шляхи вирішення проблеми
проміжної ланки керування. Перший полягав у прискіпливому доборі персоналу,
його підготовці, нових методах планування і стимулювання; другий - у розширенні
межі „адміністративної ємності” за допомогою техніки. Підхід Ф.Дунаєвського до
проблеми розширення „адміністративної ємності” багато в чому подібний до
пізнішої концепції „другого інформаційного бар'єру” академіка В. Глушкова.
Ф. Дунаєвський та його учні висунули також концепцію особливої науки
організації та управління, яку назвали організаційною технологією. На засадах
інтегрального підходу до управління вони виділили низку технічних, економічних,
фізіологічних та психологічних проблем, що їх, на їхню думку, повинні розробляти
відповідні науки.
Іншим визначним представником української науки керування був
В. Підгаєцький. Він один з перших чітко розмежував поняття наукова організація
праці й керування та науки організації й керування.
У другій половині 20-х років намітилася стійка тенденція до трансформації
нопівського руху. Термін НОП, наукове керування, наукова організація виробництва
та інші щораз частіше почали замінювати словом раціоналізація.
Наприкінці 20-х років в управлінській науці сформувався напрям, який
увійшов у літературу як виробниче трактування управлінських процесів.
Методологічним підґрунтям цього наукового напряму стало положення про
наявність загальних рис у виробничому й управлінському процесах. Згідно з ним, по-
перше, діяльність виробнича і діяльність управлінська складається з одних і тих
самих елементів (сировини, знарядь праці, робочої сили) і , по-друге, побудова як
виробничих, так і керівних структур грунтується на тих самих принципах. На думку
прихильників цього напряму, в організації фізичної та розумової праці є багато
однорідного.
Період 30-х років був характерний для України тим, що центр ваги в
дослідженнях управлінських проблем перемістився з керівної на керовану систему.

67