Page 25 - 4175

реорганізацію устрою в інтересах усього суспільства. Ця реорганізація мала б
грунтуватися на планомірній координації зусиль індивідів, різних соціальних груп,
жорсткій централізації та дисципліні, які дадуть змогу з максимальною ефективністю
використати обов'язкову для всіх працю на благо нації, усунуть непотрібні затрати
енергії і матеріальних засобів. Ці ж фактори зроблять зайвими такі завдання
суспільства і держави, як забезпечення свободи, гарантування особистих прав,
підтримка справедливого порядку. Система індустріалізму, яку пропонував Сен-
Сімон, мала б максимально обмежити політичне панування і звести політику,
діяльність державних органів до простого адміністрування, тобто управління речами
і виробничими процесами. Проте треба зазначити, що Сен-Сімон не виступає проти
принципу приватної власності - вона, на його думку, може і повинна бути корисна
всьому суспільству і при цьому не ставати суспільною. "Індустріали", або
"промисловці", зайнявши панівне становище у суспільстві, "будуть видавати закони,
будуть визначати становище, яке повинні займати інші класи стосовно один одного;
вони нададуть кожному з них значення відповідно до послуг, наданих
промисловості".

4.3 Другим визначним представником соціалістичного напряму, який також
жив і творив у Франції, був Франсуа-Марі-Шарль Фур'є (Fourier), 1772-1837. Так
само, як і Сен-Сімон, переконавшись, що Французька революція не стала перемогою
ладу "розуму і свободи", Фур'є піддає рішучій критиці тогочасний устрій і формує
власну концепцію його удосконалення. Його погляди викладені в кількох працях,
найвизначнішою з яких є "Новий індустріальний і суспільний світ" (1828).
Усі проблеми людського суспільства Фур'є пояснював тим, що суспільство
досі не зуміло пізнати передбачений Богом істинно справедливий "соціальний
кодекс". Цей кодекс базується, на його думку, на визнанні головним і вирішальним
фактором суспільного прогресу природних властивостей людини. Отже, вся історія
людства є ніщо інше, як тільки сукупність певних закономірних етапів його розвитку,
це шлях від соціального "безладдя" та "дисгармонії" до соціальної гармонії та
справедливого соціального ладу. Мислитель ділив усю історію людства на такі
періоди: дикість, варварство, патріархат і цивілізація. Факторами, які зумовлювали
перехід від одного періоду до іншого, були розвиток промисловості та зміна
правового становища жінки у суспільстві.
Розглядаючи державно-правові інститути тогочасного суспільства, він
відзначає притаманні їм недоліки. Зокрема, Фур'є стверджував, що право є ніщо,
коли людина не має матеріальних гарантій для його здійснення. Цікавим є той факт,
що Фур'є висуває ідею визначального значення у системі прав людини права на
працю, підкресливши, що без цього права всі інші права нічого не варті. Реально
усвідомлюючи недоліки сучасного йому суспільства, Фур'є вважав, що тільки
мирним шляхом - через співробітництво та порозуміння всіх класів - можливе
перетворення нерозумного і несправедливого устрою "цивілізації" в устрій
справедливий, де панує "соціальна гармонія", основою якої є дружній союз усіх

24