Page 24 - 4175

замислений як проект республіки вільних і рівноправних людей, проте економічні
параметри суспільства майбутнього свідчать про тоталітарний характер описаної
ним системи: скасування приватної власності (спільність майна і дружин), товарно-
грошових відносин, ринку, зрівняльний розподіл благ, загальна трудова повинність,
жорстка державна регламентація суспільного і навіть приватного життя.
4.2 Визначним представником французького соціалізму, одним з його
основоположників був граф Клод Анді де Рувруа Сен-Сімон (Sen-Simon), 1760-
1825, представник одного з найдавніших аристократичних родів Франції. У період
Великої французької революції він виступає з пропагандою принципів свободи і
політичної рівності, проте, пізніше розчарувавшись в її результатах, оскільки вона
аніскільки не полегшила життя переважній більшості народу, він заперечує
революційний спосіб перебудови існуючого суспільства. З 1802 р. Сен-Сімон
повністю віддається науково-літературній творчості, розробляє концепції
справедливого соціального ладу та шляхів його здобуття. Його погляди викладені у
таких працях: "Про індустріальну систему" (1821), "Катехізис індустріалів" (1824),
"Нове християнство" (1826).
Основою поглядів Сен-Сімона, у тому числі на державу і право, є його
концепція історичного прогресу. Суть її полягає у тому, що людство закономірно
розвивається по висхідній лінії. Переходячи від однієї стадії до іншої, воно постійно
вдосконалюється, тобто кожен етап у розвитку людського суспільства порівняно з
попереднім є об'єктивно прогресивним. У зв'язку з цим мислитель зазначав, що
золотий вік, який до цього часу вважався явищем минулого, насправді ще попереду.
У розвитку людства він виділяє такі стадії: теологічну, яка охоплює період
античності та середньовіччя; метафізичну, до якої належить тогочасне суспільство, і
позитивну стадію з таким встановленим суспільним устроєм, коли більшість людей
будуть щасливі, маючи максимум засобів і можливостей для задоволення своїх
найголовніших потреб. І, відповідно, якщо на першій стадії влада у суспільстві
належала священикам і феодалам, на другій - юристам і метафізикам, то на третій
вона повинна перейти до вчених і промисловців. Основою ж історичного прогресу,
за Сен-Сімоном, є розвиток знань і моралі. Тому він заперечує роль та значення
революційних змін, виступаючи за поступові перетворення, у тому числі у сфері
власності та законодавства. Зокрема, він стверджував, що "закон, який встановлює
владу і форму правління, не має такого значення і такого впливу на добробут нації,
як закон, що встановлює власність та регулює користування нею". В цьому ж аспекті,
аналізуючи перехід до нової стадії у розвитку людства, Сен-Сімон зазначав, що
"найважливіше питання, яке підлягає вирішенню, - це питання про те, як повинна
бути організована власність для найбільшого блага суспільства стосовно свободи і
стосовно багатства", оскільки "економічне становище є основа політичних установ".
Пріоритетність економіки зумовлює і той факт, що влада, на думку Сен-Сімона,
повинна перейти до рук найбільш талановитих "індустріалів", представників
промислового класу. І вся повнота влади у суспільстві повинна була б бути
зосереджена в новоствореному парламенті - Раді промисловців, яка й здійснить

23