Page 35 - 4173

Аналіз функціональної структури міст і інтенсивності основних видів їх
соціально-економічних зв’язків з навколишніми населеними пунктами свідчить

про те, що міста виконують функції формування соціально-економічних
територіальних систем, тобто виступають у ролі самоутворюючих центрів.

У масштабах України виділено чотири основні рівні ієрархії
територіальних систем: низова, локальна, регіональна і республіканська.

Залежно від ступеня сформованого середовища територіальних систем

можна виділити три групи: сформовані; ті, що формуються; знову формуючі.

Для оцінки ступеня сформованості систем зазвичай приймаються такі

показники як міцність зв’язку населених пунктів і їх основних функціональних

елементів (промисловість, транспорт, будівництво, сфера обслуговування).

Таким чином, ієрархічна структура соціально-економічних територіальних

систем України орієнтовно повинна включати 510 низових, 90 локальних і 10

регіональних підсистем. Найбільший інтерес для вивчення проблеми

комплексного розвитку населених пунктів являє локальна система. Вона

відрізняється складною структурою, яка забезпечує задоволення різних

соціальних потреб населення, раціональне використання природних і

матеріальних ресурсів, збалансованість і пропорційність. Саме на цьому рівні

виникає гостра необхідність вирішувати в комплексі широке коло соціально-

економічних завдань міського і районного масштабу.

Враховуючи позитивний зарубіжний досвід у сфері управління

територіями населених пунктів, Держкомітет України у справах містобудування

і архітектури у межах співпраці з Агенством СІЛА з Міжнародного розвитку

запропонував використати механізм так званого «зонінгу», який поширений у

США та ряді країн Європи для регулювання використання міської

території.

Спеціальні Правила або зонінг міста деталізує концепцію генерального

плану у напрямку раціонального використання всіх міських територій. При

цьому визначаються обов’язкові і допустимі види використання землі в кожній

33