Page 27 - 4173

колишньої Росії та СРСР.
А. В. Луначарський первинною ланкою міського комплексу вважав

будинки-комуни з населенням від 1 до 3 тис. жителів. Вищі навчальні заклади,
на його думку, доцільно розташовувати поблизу державних підприємств,

наблизивши їх до виробничої бази. Він надавав великої уваги естетиці
населених пунктів, вважаючи, що архітектура нових будинків повинна

відповідати новим формам побуту.

У працях академіка С. Г. Струміліна, які присвячені проблемам народно-

господарського планування, вказується, що раціональне розселення повинно

бути ув’язаним з доцільним розміщенням великих промислових підприємств і

розвитком сільського господарства. Він запропонував об’єднати місто і село в

єдині аграрно-індустріальні комбінати з населенням 10-20 тис. осіб. Великі

населені пункти з населенням більше 100 тис. жителів будувати і розвивати

недоцільно, так як вони економічно не виправдані.

Заслуговують на увагу висловлювання Н. А. Мілютіної, яка доводила, що

старі населені пункти є результатам діяльності капіталістичного суспільства і

не можуть бути використані в нових умовах. Нові населені пункти, на її думку,

повинні будуватися одночасно з промисловими підприємствами і являти собою

виробничо-господарські комбінати, які зв’язані між собою транспортними

магістралями. Н. А. Мілютіна запропонувала оригінальну схему планування

населеного пункту, в якому житлова і виробнича зони розміщувались у вигляді

паралельних смуг, розділених захисною земельною смугою, завширшки 500

метрів. Саме ідея паралельного розміщення основних функціональних зон

праці, побуту і відпочинку складає значний внесок Н. А. Мілютіної до теорії

світового містобудування.

Погляди дезурбаністів найбільш послідовно викладені М. Охотовичем і

М. Гінзбургом, а також багатьма економістами, соціологами і лікарями.

Спільним для висловлювань як урбаністів, так і дезурбаністів є відкидання

можливостей використання існуючих населених пунктів. У той самий час міста,

25