Page 25 - 4173

2 СКЛАД ЗЕМЕЛЬ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ
2.1 Історичний розвиток населених пунктів

Загострення кризи західного містобудування в ХХ ст. є причиною
виникнення великої кількості теорії розвитку населених пунктів. Вони мали на

меті визначити шляхи обмеження росту населених пунктів, покращити
транспортні зв’язки і санітарні умови життя населення.

Вже у 80-ті роки ХІХ ст. іспанський інженер Артуро Софія-і-Мата

розробив проект будівництва приміської зони Мадрида. В основу цього проекту

було покладено забезпечення населення сучасними транспортними зв’язками з

центральними районами столиці. Його місто являло собою лінійну

композицію. Вона складалась з двох рядів кварталів, обернених однією з

вузьких сторін до магістралі шириною 100 м, на якій було запроектовано

залізничний рух [19].

Американський інженер Біл Арчер вважав, що прямокутна,або шахматна,

система є далеко не ідеальною і запропонував схему населених пунктів із

шестикутників – збільшених кварталів із зеленим садам всередині кожного із

них. Транспорт, на його думку, доцільно організувати на декількох рівнях:

громадський – під землею, індивідуальний – на рівні землі, а пішохідний – над

землею, на рівні другого поверху.

Для покращення організації транспортного руху на площах, які

перетинаються декількома вулицями, паризький архітектор Ежен Екар у

1910 р. запропонував організувати круговий рух за методом, який вже

використовувався для ряду площ Парижа.

Німецький інженер Штюбек розглядав різні аспекти планування

населених пунктів, рішення розбудови вулиць і площ, озеленення, забудови

кварталів, інженерного забезпечення і благоустрою. Він підтримував ідею

розподілу транспортного і пішохідного руху. На його думку, у майбутньому

траси міських швидкісних магістралей пролягатимуть незалежно від вуличної

мережі.

23