Page 25 - 4173
P. 25
2 СКЛАД ЗЕМЕЛЬ НАСЕЛЕНИХ ПУНКТІВ
2.1 Історичний розвиток населених пунктів
Загострення кризи західного містобудування в ХХ ст. є причиною
виникнення великої кількості теорії розвитку населених пунктів. Вони мали на
меті визначити шляхи обмеження росту населених пунктів, покращити
транспортні зв’язки і санітарні умови життя населення.
Вже у 80-ті роки ХІХ ст. іспанський інженер Артуро Софія-і-Мата
розробив проект будівництва приміської зони Мадрида. В основу цього проекту
було покладено забезпечення населення сучасними транспортними зв’язками з
центральними районами столиці. Його місто являло собою лінійну
композицію. Вона складалась з двох рядів кварталів, обернених однією з
вузьких сторін до магістралі шириною 100 м, на якій було запроектовано
залізничний рух [19].
Американський інженер Біл Арчер вважав, що прямокутна,або шахматна,
система є далеко не ідеальною і запропонував схему населених пунктів із
шестикутників – збільшених кварталів із зеленим садам всередині кожного із
них. Транспорт, на його думку, доцільно організувати на декількох рівнях:
громадський – під землею, індивідуальний – на рівні землі, а пішохідний – над
землею, на рівні другого поверху.
Для покращення організації транспортного руху на площах, які
перетинаються декількома вулицями, паризький архітектор Ежен Екар у
1910 р. запропонував організувати круговий рух за методом, який вже
використовувався для ряду площ Парижа.
Німецький інженер Штюбек розглядав різні аспекти планування
населених пунктів, рішення розбудови вулиць і площ, озеленення, забудови
кварталів, інженерного забезпечення і благоустрою. Він підтримував ідею
розподілу транспортного і пішохідного руху. На його думку, у майбутньому
траси міських швидкісних магістралей пролягатимуть незалежно від вуличної
мережі.
23