Page 93 - 4163

приносити додаткову вартість. Він стає товаром особливого роду, товаром як капітал. Споживна
вартість цього специфічного товару на відміну від звичайних товарів полягає у здатності
виробляти прибуток.
Виступаючи як елемент у системі товарно-грошових відносин, позичковий капітал має і
специфічну форму відчуження. Товари обертаються шляхом купівлі-продажу, а позичковий
капітал передається у позику. Передача товару покупцеві супроводжується одночасним
одержанням еквіваленту у вигляді грошей або іншого товару. При віддачі грошей у позику
угода носить однобічний характер: спочатку кредитор передає гроші позичальнику, а потім
через деякий визначений час ця вартість повертається до нього з відсотками. Одну і ту ж
грошову суму використовують як капітал і кредитор і позичальник.
Позичковий капітал відділився із кругообігу промислового капіталу та виступає як капітал-
власність, тобто капітал поза процесом виробництва, що сам по собі приносить відсоток, у
протилежність капіталу-функції, тобто капіталу у процесі виробництва, що приносить
підприємницький доход. Лише відданий у позику капітал-власність стає функціонуючим
капіталом, що застосовується у реальному виробництві та обігу.
Позичковий капітал має особливу форму руху. У той час як промисловий капітал рухається
за формулою Г – Т (зв + рс) ... В ... T' – Г' та приймає три функціональні форми: грошову,
виробничу і товарну, торгівельний капітал рухається за формулою Г – Т – Г' і приймає дві
функціональні форми: грошову і товарну, позичковий капітал увесь час знаходиться у грошовій
формі, його рух виражається формулою Г – Г'. Однак специфічний рух позичкового капіталу
може відбуватися лише на ґрунті кругообігу промислового капіталу. Позичальник має змогу
повернути кредитору з відсотком гроші тільки тому, що в руках самого позичальника ці гроші
роблять дійсний кругообіг у якості капіталу.
Серед джерел позичкового капіталу важливу роль відіграють ті, що пов’язані з кругообігом
промислового капіталу, тимчасовим звільненням у грошовій формі частини капіталу, зайнятого
у виробництві. Це перш за все грошові суми, які нагромаджуються у формі амортизації; частина
оборотного капіталу, що звільняється у грошовій формі у зв’язку з незбігом моменту одержання
виручки від продажу товарів з моментом закупівлі сировини, матеріалів, палива; частина
виручки від реалізації товарів нагромаджується для виплати заробітної плати, премій та ін.;
частина додаткової вартості перераховується у резервний капітал акціонерної компанії, а також
в різноманітні резервні і страхові фонди (наприклад, у резерви на покриття можливих втрат від
падіння курсів акцій або знецінення нерухомості тощо).
Таким чином, поява тимчасово вільних грошей – об’єктивна необхідність. Але гроші, що
лежать бездіяльно, не приносять прибуток. Виникає протиріччя між появою вільних грошей і
природою капіталу як вартості, що приносить додаткову вартість. Це протиріччя розв’язується
за допомогою позики. Грошовий капітал, що передається у позику одним товаровиробником
іншому, перетворюється у позичковий капітал.
Крім засобів, що звільняються у процесі кругообігу промислового капіталу, як джерел
позичкового капіталу використовуються тимчасово вільні грошові кошти держави, страхових
компаній та ін. установ, а також грошові доходи і нагромадження різних верств суспільства. Ці
останні, призначено у кінцевому рахунку для особистого споживання, тимчасово надходять у
вигляді вкладів у кредитні установи і перетворюються у позичковий капітал.
Відсоток – плата позичальника кредитору за користування позиченими грошима або
матеріальними цінностями. Однак це цілковито своєрідна ціна. Для звичайних товарів ціна – це
грошове вираження вартості. Але для капіталу, що віддається у позику, відсоток не є грошовим
вираженням вартості, тому що позичковий капітал вже виражений у грошовій формі. У даному
разі відсоток служить сплатою споживної вартості капіталу як товару, його спроможності
приносити прибуток. Тому відсоток – “ірраціональна форма ціни”.
Спроможність приносити доход у вигляді відсотка настільки зрослася з позичковим
капіталом, що виглядає як його природна властивість. Між тим, фактичною основою та
джерелом відсотка служить додаткова вартість, що створюється у процесі продуктивного

93