Page 88 - 4163

Таким чином, відзначимо, що виробництво можливе лише при введенні у виробничий
процес всіх факторів. Виробництво конкретної речі або послуги потребує певного набору
факторів, але головними з них є праця, земля, капітал. Вони діють взаємопов’язано і
доповнюють один одного. Наприклад, для виготовлення турбін потрібно особливе виробництво,
оформлене юридично. Для цього потрібна земельна ділянка і капітал у вигляді виробничих
будівель і споруд, станків, сировини, праці робітників і менеджерів. Відсутність будь-якого
фактору порушує систему і робить неможливим процес виробництва.
Фактори володіють взаємозамінністю. Вона обумовлена різноманітними споживчими
властивостями продукту. Можливе будь-яке виробництво продукту чи блага при використанні
різних факторів у різних сполученнях і в різних пропорціях. Така взаємозамінність і
пропорційна кількісна перемінність особливо типова для сучасного виробництва: від
виготовлення хімічних продуктів до індустріального будівництва житлових будівель.
Взаємозамінність факторів обумовлена не тільки специфікою потреб і конструктивних
особливостей виробів, але і головним чином обмеженістю ресурсів, з одного боку, і
ефективністю їх використання – з іншої. Підприємець обирає таку технологію виробництва, за
якої дефіцитний або порівняно дорогий фактор виробництва використовується у меншій мірі.
Саме цьому суспільство зобов’язано виникненню багатоповерхівок при обмеженості вільної
землі, напівпровідників, замінників, багатоманітних моделей бензинозбережуючих машин тощо.
Підприємництво, таким чином, передбачає використання різних комбінацій факторів, виходячи
з потреби неминучого зниження витрат виробництва, яке обчислюється шляхом співставлення
ринкової ціни і затрат на виготовлення граничного продукту.
В реальному житті в межах використовуваної технології підприємець прагне знайти
найкраще поєднання факторів виробництва (праця, земля, капітал), з тим щоб досягти
найбільшого випуску продукції. Відношення між будь-яким набором факторів виробництва і
максимально можливим обсягом продукції, вироблюваної з цього набору факторів,
характеризує виробничу функцію. Виробнича функція визначає технологічну залежність між
витратами ресурсів і випуском продукції. Вона завжди будується для конкретної технологічної
структури. Покращення технології, збільшуючої максимально досягнутий обсяг вироблюваної
продукції при будь-якій комбінації факторів, завжди знаходить відображення в новій
виробничій функції. Виробничу функцію можна використовувати, щоб розрахувати
максимальну кількість витрат, необхідних для виробництва будь-якого даного обсягу товарів.
Завдяки взаємодії факторів виробництва виробляються товари, які продаються на ринку.
При цьому підприємства отримують торговий виторг, який має покрити факторні витрати і
принести прибуток. Домогосподарства отримують доход від своїх факторів виробництва.
Залежно від розмірів своїх доходів окремі господарства претендують на відповідну долю у
виробленому продукті. Таким чином, відбувається розподіл виробленого продукту через
систему розподілу доходів.

10.3. Валовий дохід його формування та розподіл

В економічній теорії проблема розподілу і утворення факторних доходів завжди викликала
великий інтерес. То, що для власників факторів виробництва складало доход, для покупців цих
факторів стає витратами. Так, для власника робочої сили заробітна плата є доходом (платою за
труд), а для підприємства – витратами виробництва.
В економічній теорії розрізняють два види доходів: по-перше, доход як поняття
приватногосподарське, тобто належне до мікрорівня, це доходи від роботи за наймом (трудовий
доход), від підприємницької діяльності, від власності; по-друге, доход як поняття
народногосподарське (національний доход), тобто належний до макрорівня.
Доход – це грошові кошти, отримані внаслідок господарської діяльності за певний
проміжок часу. Це підсумок роботи підприємства, фізичної особи або всього суспільства в
грошовому виразі (гривнях, рублях, доларах тощо).

88