Page 37 - 4163

промислову (300 років тому), науково-технічну (50-70 років тому). Головний результат їхнього
впливу – це зміна людських потреб і засобів їхнього задоволення.

4.2. Суспільне виробництво та його фактори

Передумовою господарської діяльності людини служить наявність виробництва, тому що
розподіляти, обмінювати і споживати можна лише, те, що попередньо створено.
Суспільне виробництво – це процес, у якому люди, впливаючи на речовину природи,
роблять матеріальні і нематеріальні блага і послуги. Під благами прийнято розуміти те, що
задовольняє потреби людей, відповідає їх цілям і устремлінням. Усе різноманіття благ
підрозділяється на два типи: природні ресурси і вироблені на їхній основі споживчі блага
(матеріальні і духовні). Перші – це природні блага, а другі мають назву – економічні.
Виробництво здійснюється завдяки взаємодії трьох елементів: праці, предметів праці і
засобів праці. Їх називають простими моментами праці.
Праця – це доцільна діяльність людей зі створення матеріальних і духовних благ і послуг.
Предмет праці – це те, на що впливає людина своєю працею з метою створення готового
продукту.
Засоби праці – це знаряддя, за допомогою яких людина впливає на предмет праці.
Комбінація зазначених факторів визначає, наскільки виробництво здатне задовольняти вже
сформовані і перспективні потреби. Щоб усім факторам надати руху, потрібно знайти правильні
кількісні співвідношення між речовинними елементами виробництва і чисельністю працівників.
За характером економічної діяльності людей у суспільному виробництві можна виділити
три основні сфери, або блоки галузей: основне виробництво, виробнича інфраструктура,
соціальна інфраструктура.
Основне виробництво – це галузі матеріального виробництва, де безпосередньо
виготовляються предмети споживання й засоби виробництва. Воно єднає сировинний, паливно-
енергетичний, промисловий, агропромисловий комплекси, капітальне будівництво тощо.
Виробнича інфраструктура являє собою комплекс галузей, які обслуговують основне
виробництво засобами транспорту, комунікаційного зв'язку, інформацією, рекламою, послугами
кредитно-фінансових установ, консультаційних, лізингових закладів.
Соціальна інфраструктура – це нематеріальне виробництво, де надаються послуги
освіти, охорони здоров'я, культурного та спортивного призначення. Обсяг і якість соціальних
послуг відображає рівень життя населення, є показником економічного прогресу суспільства.
Історія людства знає три технічні революції, кожна з який породила свої принципи
технології виробництва і створила відповідну економічну систему відносин. Неолітична
революція (10 тис. років тому) привела до виникнення доіндустріального виробництва (2/3
робітників працювало у сільському господарстві) і простого товарного господарства;
промислова революція (XVIII-XIX ст.) забезпечила розвиток індустріального виробництва (2/3
працівників було зайнято в промисловості) і створила капіталістичне товарне господарство,
науково-технічна революція (із середини ХХ в.) заклала основи постіндустріального
виробництва (2/3 – у сфері послуг) і дозволила перейти до соціально орієнтованого ринкового
господарства.

4.3. Економічні закони і категорії. Пізнання і використання економічних законів

Як випливає з предмета політичної економії, ця наука вивчає економічні закони і
закономірності розвитку економічних явищ. Що ж таке економічний закон? З'ясування
іманентних кожній системі економічних законів є головним завданням курсу, що вивчається.
За економічними фактами, одиничними й узагальненими, стоїть економічна діяльність
людей і ти відносини, у які вони вступають. Багаторазово перевірені і підтверджені
узагальнення економічних процесів прийнято називати законами. Економічний закон відбиває
сутність цих відносин, є законом розвитку суспільних дій людей.
37