Page 154 - 4163

 рух приватних капіталів, що здійснюється великими компаніями, банками,
індивідуальними особами;
 вивіз державного капіталу;
 вивіз капіталу міжнародними фінансовими інститутами.
З точки зору часу слід виділити:
 рух короткострокових капіталів (звичайно на строк до одного року), це
короткострокові позики та кредити, банківські депозити та інші;
 рух довгострокового капіталу у вигляді прямих та портфельних інвестицій,
довгострокових позик та кредитів.
З точки зору матеріально-речової форми рух капіталу відбувається у вигляді:
 функціонуючого капіталу – засоби виробництва та робоча сила;
 грошового капіталу;
 технічних рішень, ліцензій тощо.
Таким чином, рух капіталу між країнами здійснюється у самих різноманітних формах, він
має неоднобічний характер, широко здійснюється зустрічний рух капіталів поміж країнами:
одна й та ж країна може виступати одночасно і експортером і імпортером капіталу. Головне в
цьому процесі – отримання економічних, політичних, ідеологічних та інших переваг суб’єктом,
який здійснює переміщення капіталу.
Тенденція до інтернаціоналізації і глобалізації господарських зв’язків зумовлює
надзвичайно величезні масштаби міжнародного руху капіталів, особливо в підприємницькій
формі. Відбулися зміни і у географії вивозу капіталу, тепер він рухається у розвинуті країни.
Найбільш привабливою формою вивозу капіталу є прямі портфельні інвестиції, що викликано
наступними причинами:
по-перше, в умовах загострення міжнародної конкуренції прямі інвестиції дозволяють
проникнути на ринки інших країн;
по-друге, це є найбільш вигідна форма вкладення капіталу;
по-третє, необхідністю створення за кордоном своєї власної структури зовнішніх
економічних зв’язків (страхові компанії, мережі збуту, інформації та інші);
по-четверте, пошук легальних шляхів вкладення “тіньового капіталу”.
На сучасному етапі географічне розміщення капіталу характеризується нерівномірністю
розподілу, з одного боку, а з іншого – високим ступенем його концентрації. Якщо в першій
половині ХХ ст. капітал традиційно спрямовувався до країн, що розвиваються, то зараз рух
капіталу здійснюється до промислово розвинутих країн, посилюється взаємне переплетення
капіталів розвинених країн. На початок 1997 р. 66,4 % прямих іноземних інвестицій припало на
10 найбільш розвинених країн, в той час на 111 країн (включаючи Україну) припадало 1,4 %.
При розгляді географічного напряму руху капіталів виділяють три категорії країн –
реципієнтів: розвинені, країни, що розвиваються, країни з перехідною економікою. На початку
1997 року на розвинені країни припадало близько 73 % прямих іноземних інвестицій.
3. Міжнародні валютні відносини
Невід’ємною частиною світового господарства є міжнародні валютні відносини,
функціонування яких обслуговує весь комплекс економічних зв’язків, які складаються між
економічними агентами світового господарства. Валютні відносини – це економічні відносини,
які забезпечують функції світових грошей при обслуговуванні зовнішньої торгівлі, вивозу
капіталу, науково-технічного обміну, розвитку міжнародного туризму та інші.
Формою організації міжнародних валютних відносин є міжнародна валютна система, яка
функціонує відповідно світовим юридичним угодам. У своєму еволюційному розвитку
міжнародна валютна система пройшла три основні етапи: – золотого, золотовалютного
(доларового), паперово-валютного стандартів. Розглянемо коротко кожний з них.
Система золотого стандарту функціонувала з початку ХIХ сторіччя до 20 – 30 років ХХ
сторіччя. Вона мала такі визначальні риси: функціонування золота як світових грошей; фіксація
золотого змісту національних валют; їх безпосередня конвертованість у золото; наявність на цій

154