Page 153 - 4163

Політика протекціонізму – це захист внутрішнього ринку від зовнішніх постачальників
товарів і послуг. Існують різні аргументи на користь політики протекціонізму, розглянемо деякі
з них:
- необхідність захисту внутрішнього ринку від зарубіжних конкурентів заради створення
сприятливих умов для розвитку власного виробництва;
- складаються умови для залучення іноземного капіталу, бо створення підприємств
дозволяє запобігти митних кордонів;
- митна політика може допомогти зменшити безробіття;
- митні бар’єри захищають національну економіку від демпінгу.
Торгівельний протекціонізм здійснюється у таких видах:
а) встановлення мита;
б) імпортні квоти;
в) “добровільні” експортні обмеження;
г) немитні бар’єри.
Але якими вагомими не були б аргументи на користь протекціонізму, його повна перемога
означала б кінець міжнародної торгівлі.
Для регулювання торгівельних відносин між країнами були утворені міжнародні
організації: ГАТТ, ЮНКТАД та інші.
2. Міжнародний рух капіталу.
Однією з форм міжнародних економічних відносин є міжнародний рух капіталу.
Міжнародний рух капіталу – це переміщення (рух) капіталу між країнами з метою отримання
економічних, політичних або іншої користі в країні, куди ввозиться капітал. Міжнародний вивіз
капіталу стає типовою формою міжнародних економічних стосунків в період переходу до
монополістичної стадії капіталізму наприкінці ХIХ – початку ХХ ст. Можливість переміщення
(вивезення) капіталу з однієї країни до іншої була обумовлена тим, що країни вже були втягнені
до світового господарського обігу. Необхідність вивозу капіталу пов’язана з пошуками його
більш прибуткового застосування в інших країнах.
Існують різні теорії з приводу міжнародного руху капіталу. Багато економістів пов’язують
рух капіталів з їх перенагромадженням. По-перше, вивіз капіталу інтенсифікує вивіз товарів.
По-друге, долаються проблеми обмеженості і їх ефективного застосування. По-третє, завдяки
вивозу капіталу значна частина національної економіки включається у інтернаціональний
процес відтворення і відбувається прискорення темпів науково-технічного прогресу.
Рух капіталів має різний вплив на країни, що експортують або імпортують капітал. Для
країни, що експортує капітал вирішується проблема нагромадження капіталу, пом’якшуються
кризи надвиробництва, вирішується проблема просякнення на ринки інших країн. Але існують і
негативні наслідки для країн з нерозвиненою економікою. Наприклад, для України вивезення
капіталу зумовлює скорочення інвестиційних можливостей, втрату значних ресурсів. Для країн,
що імпортують капітал, наслідки є також двоякими. З одного боку, міграція капіталу до менш
розвиненої країни сприяє розвитку продуктивних сил, залученню їх до світогосподарських
зв’язків. З іншого – формується залежність економіки цих країн від іноземного капіталу. Для
розвинених країн міграція капіталу сприяє розвитку, ускладненню та загостренню конкурентної
боротьби.
Класифікація форм міжнародного руху капіталу є дуже різноманітною. З точки зору
економічного призначення розрізняють:
а) вивіз капіталу в підприємницькій формі, який здійснюється у вигляді як прямих, так і
в вигляді портфельних інвестицій. Прямі інвестиції забезпечують контроль над об’єктом, в який
інвестовано капітал. Це може бути і створення власного виробництва за кордоном або купівля
контрольного пакету акцій місцевої компанії. Портфельні інвестиції – це такі вклади капіталу,
яких недостатньо для встановлення контролю над підприємством;
б) вивіз капіталу у позичковій формі: депозитні заклади, кредити та інші.
З точки зору суб’єктів вивозу капіталу розрізняють:

153