Page 119 - 4163

13.5. Сутність безробіття та державне регулювання зайнятості за умов змішаної
економіки

За визначенням міжнародної організації праці, безробітною є особа, яка хоче і може
працювати, але не має робочого місця. Така характеристика безробіття зовсім не заторкує її
політекономічний аспект.
В політекономічному аспекті безробіття означає неспроможність капіталістичної
системи забезпечити частину працездатного населення роботою та можливістю реалізувати
власність на свою робочу силу відповідно до вимог законів даного ладу. Це означає, що
капіталізм не лише не спроможний, але й не зацікавлений у ліквідації безробіття.
Якщо розглядати безробіття в контексті об'єктно-суб'єктних відносин, то воно означає
виробничі відносини між протилежними класами і державою з приводу економічного
відчуження частини працездатного населення від власності робочої сили та її відтворення на
звуженій основі.
Безробіття вперше виникло у Великобританії на початку XIX ст. Проте до кінця століття
воно не мало масового характеру, зростало лише в період економічних криз.
Першу спробу з'ясувати сутність і причини безробіття зробив англійський економіст Т.
Мальтус. Він пояснював його надто швидким зростанням населення, яке випереджає збільшення
кількості засобів до існування. Проте висновки Т. Мальтуса не підтвердила практика.
У середині 50-х років виникла технологічна теорія безробіття, згідно з якою його
причиною є прогрес техніки, технічні зміни у виробництві, особливо раптові. Боротися з
безробіттям, на думку її авторів, можна лише через обмеження технологічного прогресу, його
сповільненням.
Представники неокласичного напряму розглядають безробіття як добровільне і тимчасове
явище, викликане нібито надто високими вимогами до оплати праці. Ці твердження були піддані
обґрунтованій критиці Дж. Кейнсом.
Найпоширеніша в наш час кейнсіанська теорія безробіття, згідно з якою його причиною є
недостатній попит на товари, зумовлений схильністю людей до заощадження та недостатніми
стимулами до інвестицій. Кейнсіанці переконані, що ліквідувати безробіття можна, коли
держава стимулюватиме попит та інвестиції. Ще одна концепція безробіття пояснює його
високим рівнем заробітної плати: щоб знизити безробіття, слід зменшити заробітну плату.
Марксистська теорія пояснює безробіття закономірностями капіталістичного способу
виробництва, насамперед, законами конкурентної боротьби, які змушують капіталістів
збільшувати інвестиції, вдосконалювати техніку. Це спричиняє відносне збільшення витрат на
засоби виробництва порівняно з витратами на робочу силу, що й зумовлює зростання органічної
будови капіталу та збільшення безробіття. Останнє також пов'язане з циклічними процесами
нагромадження капіталу й особливостями відтворення. У марксистській теорії це отримало
назву всезагального закону капіталістичного нагромадження.
Його сутність полягає в зростаючій поляризації капіталістичного суспільства, наявності
внутрішньо необхідних, сталих і суттєвих зв'язків між збільшенням обсягів функціонуючого
капіталу, суспільного багатства, продуктивної сили, праці пролетаріату з одного боку, і
зростанням промислової резервної армії – з другого. Складовим елементом цього закону є
капіталістичний закон народонаселення.
Всезагальний закон капіталістичного нагромадження органічно поєднує пояснення причин
як з боку технологічного способу, так і суспільної форми (відносин економічної власності). У
першому випадку це, по суті, прогрес техніки, який зумовлює швидке зростання попиту на
засоби виробництва порівняно з попитом на робочу силу. Таким поясненням обмежується
технологічна теорія безробіття. Але його не достатньо, бо за умов гуманістичного суспільства
звільненим працівникам надавалася б можливість працевлаштування в інших сферах та галузях,
для зайнятих – скорочувався б робочий день, не було б подвійної зайнятості (на двох і більше
роботах), наднормових робіт та ін. Тому таке пояснення доповнюється характеристикою з боку

119