Page 116 - 4163

4) сучасні кризи характеризуються менш тривалим періодом протікання фаз власне кризи і
депресії та відповідним збільшенням фаз пожвавлення і піднесення;
5) на відміну від стихійного характеру криз у минулому, сучасні економічні кризи,
механізм їх розгортання все більше піддаються регулюванню;
6) синхронізація економічного циклу, насамперед, фінансових криз, яка частково
порушилася кризами 90-х років.
Особливості розвитку економіки України. За період існування СРСР криз в Україні не
було. На початку 90-х років Україна, згідно з оцінками західних експертів, була найбільш
підготовленою до реформи серед країн СНД. У генетичному аспекті комплекс причин цієї кризи
можна поділити на три групи: опосередковано успадковані від колишнього СРСР; спричинені
недостатньою продуманістю та непослідовністю економічних реформ; причини, зумовлені
необхідністю трансформації існуючої в Україні економічної системи в іншу.
Перша група причин:
1. Майже повне або тотальне одержавлення економіки, власності, за якого 92 % всіх
засобів виробництва перебували у руках держави. Внаслідок цього в економіці був майже
цілком відсутній плюралізм форм власності і відповідних форм господарювання.
2. Наявність глибоких диспропорцій в економіці, зокрема між групами "А" і "Б", про яку
йшлося вище.
3. Зосередження більшості власності, розміщеної в Україні, в руках загальносоюзних
міністерств і відомств. Тому на її території створювалися "гнилі" моря, зосереджувалася
надмірна кількість шкідливих виробництв тощо.
4. Відчуження трудящих від засобів виробництва і результатів праці, від самого процесу
праці (тобто відсутність дієвих стимулів до праці, панування зрівнялівки), від управління
власністю та ін.
5. Значна мілітаризація економіки, коли на військові цілі витрачалося до 35 % ВНП, про
що зазначалося раніше.
6. Політика пограбування села.
Проте в наступний період деякі з цих причин не тільки не були усунені, а ще більше
поглибилися.
Головні причини другої групи:
1. Розрив господарських зв'язків, в тому числі раціональних, із країнами колишнього
СРСР, насамперед із Росією, що призвело до втрати Україною значної кількості традиційних
ринків збуту тощо.
2. Відсутність науково обґрунтованої стратегії трансформації командно-адміністративної
системи в більш розвинену і досконалу економічну систему, невизначеність моделі такої
трансформації (ставилася мета одночасного переходу до ринкової, соціальне орієнтованої
ринкової і змішаної економіки).
3. Різкий злам державного управління економікою і запровадження ринкових важелів, які
використовувались у розвинених країнах світу майже століття тому.
4. Шокова лібералізація цін і ліквідація трудових заощаджень, що звела до мінімуму норму
заощаджень, підірвала купівельну спроможність більшості населення та відкинула його за межі
бідності.
5. Придушення національного виробництва, майже повна втрата внутрішнього ринку,
свідченням чого є засилля імпортних товарів (значною мірою сумнівної якості), частка яких
досягла у 1997 р. 90 %.
6. Тіньовий характер роздержавлення й приватизації (масове оволодіння державною
власністю клановими угрупованнями, частиною директорського корпусу та ін.), відчуження від
цього процесу переважної більшості населення.
7. Масовий відплив капіталу за кордон (щорічно становить до 5 млрд. дол. і в сукупності
досягає 60 млрд. дол. США).

116