Page 117 - 4163

8. Брак належного інвестиційного клімату в Україні (за цим показником вона наприкінці
90-х років посідала 135 місце у світі).
9. Значне зростання управлінського апарату. 10. Значні витрати на відшкодування збитків
від Чорнобильської катастрофи, які від 1991 до 1999 рік оцінюються у 5 млрд. дол. та ін.
Внаслідок названих чинників тіньова економіка досягла майже 60 % сукупної
народногосподарської діяльності.
Третя група причин глибокої та затяжної економічної кризи зумовлена самим
процесом трансформації адміністративно-командної економіки у ще більш недосконалу
соціально-економічну систему – капіталізм взірця XIX ст., але з мінімальним соціальним
захистом населення.
У 2000–2002 рр. в Україні почалось економічне піднесення, були погашені заборгованості
з виплати пенсій, регулярно почала виплачуватися заробітна плата, дещо зросли реальні доходи
населення. Водночас за цей період зросли рівень злиденності та рівень бідності.

13.4. Зайнятість та відтворення сукупної робочої сили

Виробничі відносини з приводу зайнятості при капіталізмі формуються за сучасних умов з
активною участю трьох суб'єктів: класу капіталістів (різних прошарків і верств), класу найманих
працівників (різноманітних груп і прошарків) і держави, яка виступає і як підприємець, і як
орган, що активно впливає на зайнятість у недержавному секторі, регулює відносини
економічної власності у цій сфері.
Якщо узагальнити сказане, то можна дати таке визначення зайнятості за умов капіталізму:
це сукупність виробничих відносин між різними економічними суб'єктами (найманими
працівниками, капіталістами і державою), що виникають у процесі забезпечення працездатного
населення робочими місцями та усвідомленої діяльності людей, спрямованої на виробництво
товарів і послуг з метою створення прибутків для власників капіталу, отримання доходу на
відтворення робочої сили і задоволення індивідуальних, колективних і суспільних потреб.
Виробничі відносини з приводу зайнятості розвиваються у певну сукупність таких
відносин у різних формах зайнятості.
З погляду найповнішого використання працездатного населення, інтересів суспільства, а
отже, використання найдосконалішої форми національного багатства слід виділяти повну
зайнятість. Остання означає надання суспільством усьому працездатному населенню
можливості займатися суспільне корисною працею, на основі якої здійснюється індивідуальне
(у межах сім'ї) та колективне (з участю фірм, компаній, держави) відтворення робочої сили і
задоволення всіх потреб. Ця форма зайнятості є ознакою справедливого демократичного
суспільства, оскільки дозволяє кожному бажаючому реалізувати свої сутнісні сили у процесі
праці у разі її змістовності, а також є надійним чинником соціального захисту.
Наступною за значимістю формою зайнятості з погляду тих же критеріїв є раціональна
зайнятість. Така зайнятість наявна в суспільстві при оптимальній (раціональній) структурі
народного господарства з урахуванням доцільності перерозподілу та використання трудових
ресурсів відповідно до потреб технологічного способу виробництва, адекватності структури
робочих місць і трудових ресурсів, їх статево-вікової та освітньо-кваліфікаційної структури.
Капіталістичному типу суспільства найбільшою мірою відповідає ефективна зайнятість,
тобто зайнятість, що здійснюється відповідно до вимог основного економічного закону,
інтенсивного типу відтворення, а отже, критеріїв економічної доцільності найефективнішого
використання основних типів капіталістичної власності і капіталу. Вона передбачає наявність
циклічного характеру капіталістичного виробництва, а отже, резервної армії праці, значне
недовикористання виробничих потужностей тощо.
Трудова діяльність за формами власності здійснюється на державних, колективних та
приватних підприємствах. Переважна частина працездатного населення у розвинених країнах
світу зайнята у недержавному секторі. З погляду структури народного господарства більша

117