Page 11 - 4135
P. 11

*
                            підвищення тиску        1 .  Контрзбурення виникають внаслі-
                                                 1
                            док реакції системи на керуючий вплив. Так, при збільшенні
                            обертів ротора нагнітача, з n 0 до n 1 (n 0 < n 1) ступінь підвищен-
                            ня тиску зростає згідно з законом керування з  0 до  1 . Однак
                            при цьому зростає тиск газу в газопроводі (на виході нагніта-
                            ча), що є перешкодою в системі для росту ступеня підвищення
                            тиску. Тому ступінь підвищення тиску фактично зростає не до
                                     *
                             1, а до     1 .
                                     1
                                  Закон  керування  визначає  також  стратегію  керування.
                            Стратегія керування повинна бути допустимою, тобто її реалі-
                            зація  не  повинна  вивести  систему  на  недозволений  режим
                            експлуатації (наприклад, довести нагнітач в зону помпажу). З
                            іншого  боку,  реалізація  даної  стратегії  повинна  забезпечити
                            певну вигоду в роботі системи. Серед всіх стратегій на певно-
                            му етапі є одна, яка може принести найбільшу вигоду. Таку
                            стратегію  називають  оптимальною.  Наприклад,  при  нерівно-
                            мірному газоспоживанні слід керуватися стратегією ступінча-
                            того регулювання режимів роботи КС, що призведе до еконо-
                            мії паливного газу.
                                  Технологiчнi  об’єкти  керування,  до  яких  належать  такi
                            елементи  газотранспортних  систем,  як  компресорна  станцiя,
                            лiнiйна дiльниця i в цiлому магiстральний газопровiд, опису-
                            ються функцiональними, алгебраїчними, диференцiйними або
                            iнтегральними рiвняннями вiдносно координат, якi характери-
                            зують стан об’єктiв. Iдентифiкацiя в загальному  випадку по-
                            лягає у визначеннi їх структури i параметрiв по даних спосте-
                            режень: вхiдному впливу i вихiднiй величинi (рисунок 1.3).
                                  Для об’єктiв складної структури, до яких належать еле-
                            менти газотранспортних систем, вихiдна реакцiя i вхiдний си-
                            гнал є випадковими величинами. Це пояснюється впливом ве-
                            ликої  кiлькостi  випадкових  неконтрольованих  факторiв,  та-
                            ких, як нерiвномiрнiсть газоспоживання i подачi газу в систе-
                            му, коливання температури навколишнього середовища, змiна
                            складу  газу,  тренд  характеристик  газоперекачувальних  агре-
                            гатiв i т.д. Тому питання iдентифiкацiї таких об’єктiв прийня-
                            то  вирішувати  в  статистичнiй  постановцi,  враховуючи,  що
                            модельований об’єкт є стохастичним.



                                                            8
   6   7   8   9   10   11   12   13   14   15   16