Page 97 - 4121

Модель перехресних завад з розподіленими параметрами
можна суттєво спростити, якщо обидві лінії зв’язку є
електрично короткими і відбивання сигналу у них можна не
враховувати.
Якщо імпеданси активної та пасивної ліній зв’язку є
доволі значними, тобто R  R  367 Ом і R  R  367 Ом,
fe
S
L
ne
то можна скористатись ємнісною моделлю перехресних завад
з зосередженим імпедансом (рис. 5.6).
Коли ж імпеданси активної та пасивної ліній зв’язку є
досить низькими, ( R  R  367Ом і R  R  367 Ом),
S
ne
fe
L
можна скористатись індуктивною моделлю перехресних завад
з зосередженим імпедансом (рис. 5.7).
Для більшості аналогових та цифрових схем,
розміщених на платах без суцільного шару “землі” можна
застосувати ємнісну модель перехресних завад з
зосередженим імпедансом. Проведемо розрахунок цієї моделі
на прикладі рис. 5.5, знехтувавши значеннями L a, L m і L q і
вважаючи, що:
VR
V  R  R L
S
a
S

R R L
R  S L
a R  R L (5.22)
S
R  R
R  ne fe
R  R fe
q
ne
Однак, навіть після прийнятих спрощень, загальний
вираз для розрахунку рівня перехресних завад залишається
досить складним, тому розглянемо три часткових випадки,
коли рішення буде простішим. Позначимо постійну часу
активної лінії t a, а постійну часу пасивної лінії t q. Значення
цих величин знаходяться з виразів:
R
t  a (5.23)
a
C  C m
a
96