Page 98 - 4121

R
t  q (5.24)
q
C  C m
q
Тоді максимальний рівень перехресних завад
розраховується згідно виразів:
VR C 
V  a q m при t t і t t , (5.25)
q
t r a r q r
VC
V  a m при t t і t t , (5.26)
q a q q r
C  C m
q
VR C 
V  a q m при t t і t t (5.27)
q
R a (C  C m ) a q a r
q
Реальні значення величин у виразах (5.25) – (5.27) можна
отримати з графіків і таблиць, наведених в [17].
Перехресні завади, що виникають внаслідок
індуктивного зв’язку можуть бути викликані сигналами зі
значними струмами (синхроімпульси, сигнали керування
соленоїдами, двигунами, виконавчими механізмами). Якщо
лінії зв’язку є електрично короткими з імпедансами, що менші
за 377 Ом, то описати їх можна за допомогою індуктивної
моделі перехресних завад з зосередженими параметрами (рис.
5.7). Вона виводиться з загальної моделі (рис. 5.5), якщо
знехтувати величинами C a, C m, та C q. У цьому випадку
максимальний рівень перехресних завад знаходиться за
формулою:
LL V L
V  q a m  S m (5.28)
R 
r  t S R t r
L
У цьому виразі доволі складно розрахувати L m, для чого
доцільно скористатись методикою, наведеною у [17].
Інший розповсюджений частковий випадок виникає при
розміщенні двох провідників з круглим перерізом над
загальним шаром “землі” (рис. 5.8). Взаємна індукція таких
провідників (Гн) знаходиться з виразу:

97