Page 101 - 4121

значну завадостійкість і помірний рівень потужності.
Схеми, які складають певну підсистему, повинні мати
загальні властивості по входу/виходу і порівняно однаковий
рівень завад. Такі умови призводять до того, що більшість
систем доводиться поділяти на аналогові і цифрові
підсистеми, джерела живлення та підсистеми, що містять
електромагнітні прилади або перемикачі. Доцільно також,
щоб високочастотні та низькочастотні схеми входили до
різних підсистем. Кожна підсистема повинна бути якомога
компактнішою і повинна мати власні засоби подачі живлення
і заземлення. Провідники у підсистемах повинні мати низький
імпеданс, а контури проходження струму повинні бути
мінімально короткими.
При монтажі трансформаторів, соленоїдів та інших
електромагнітних пристроїв необхідно слідкувати за тим, щоб
їх магнітні поля були направлені перпендикулярно одне до
одного, а самі пристрої знаходились на значній відстані від
сигнальних провідників і кабелів живлення.
При проектуванні кабельної розводки необхідно
забезпечити мінімальну довжину, мінімальний імпеданс і
найменшу площу контуру. Кабелі для швидкодіючих логічних
схем повинні мати не менше одного загального проводу
“землі” на кожні п’ять кабелів, а якщо кабелі призначені для
логічних схем з незначною швидкодією, то не менше одного
на кожні десять кабелів. Чутливі схеми з їхніми кабелями слід
розміщувати якомога далі від інших ділянок, використовуючи
як екрани елементи корпусу системи.
Заземлюючі ланки підсистеми повинні перетинатись
тільки у одній точці, а навколо високовольтних схем і схем з
високим імпедансом необхідно встановити заземлені екрани.

5.4 Проектування систем заземлення засобів
вимірювальної техніки

При проектуванні засобів заземлення ЗВТ
конструкторові необхідно знайти компроміс між багатьма
взаємно протилежними умовами. Заземлююча система
повинна: представляти собою ланку опорного джерела
напруги для аналогових і цифрових схем; забезпечувати
сигнальні і силові ланки повернення струму; утворювати
100