Page 35 - 39

При розпiзнаваннi образiв виникають три основних
поняття або три фази: здобування чи сприйняття
iнформацiї, її аналiз i класифiкацiя. Перша фаза
виконується вимiрюванням певних параметрiв, можуть
використовуватись датчики, вимiрювальнi прилади i т.
iн. Датчиком вважають елементи, призначенi для
погодження пристрою обробки iнформацiї з зовнiшнiм
свiтом, тобто з об’єктом, який спостерiгається. Вихiднi
сигнали датчика дають опис цього об’єкта. В результатi
другої фази створюється вектор ознак.
При визначеннi одного i того ж об’єкта можна
вибрати нескiнченну кiлькiсть характерних ознак. Це
може привести до парадоксального висновку, що множина
об’єктiв не може бути апрiорно класифiкована.
Практично образ представляють n-ознаками, що
впорядкованi в певнiй послiдовностi. Можна вiдзначити,
що саме розмiщення ознак в послiдовностi вже несе в
собi iнформацiю, оскiльки вони є компонентами вектора.
Розглядаючи поняття класифiкацiї, використовують
вiдстань мiж класами, що характеризується
компактнiстю та сепарабельнiстю. Компактнiсть
полягає в тому, що точки, тобто об’єкти, одного класу
знаходяться ближче один до другого, нiж точки, що
представляють об’єкти iнших класiв. Сепарабельнiсть
або роздiльнiсть вiдображає обмеженiсть класiв, а
також те, що класи не пересiкаються мiж собою. Цi двi
властивостi залежать вiд того, наскiльки вдало вибранi
ознаки, що представляють той чи iнший образ.
Вiдстань служить для оцiнки ступеня подiбностi мiж
образами класу.
Розрiзняють два принципово рiзнi класи образiв:
конкретнi i абстрактнi. До перших вiдносяться всi
реальнi об’єкти навколишнього свiту, а також їх
зображення чи словесний опис. До другого класу
вiдносяться образи, що становлять певнi категорiї
побажання, якi виникають в результатi спостережень,
опитувань, вимiрiв, наприклад, класифiкацiя симптомiв
при вивченнi патологiчних випадкiв в медицинi, бiологiї
i т.iн. Отже, при вивченнi рельєфу ми будемо мати
справу з першим класом образiв.
На сьгодні запропоновано досить багато методiв
розпiзнавання і класифiкацiї, однак їх можна роздiлити
на двi великi групи. В першу групу вiдносять методи,
в яких образ представляється вектором ознак, що
знаходяться в певному просторi i належать вiдповiднiй
множинi. В другiй групi методiв використовується