Page 34 - 39

розпiзнавання образiв подається як сукупнiсть
методiв та засобiв, що дозволяють, в крайньму разі
досягти, а якщо можливо, то й перевершити природнi
засоби сприйняття та аналiзу навколишнього свiту
живими iстотами. Пiд сприйняттям розумiють процес
пiзнання з допомогою органiв чуття або шляхом
розумового мiркування. При цьому сприйняття завжди
передує процедурi розпiзнавання образiв, а здатнiсть
живої iстоти класифiкувати є тим же, що й здатнiсть
пiзнавати. Пiд iдентифiкацiєю розумiють класифiкацiю
об’єктiв за їх iнтегральними ознаками, а
розпiзнаванням називають цiльову класифiкацiю
об’єктiв, теж за набором ознак, що їх характеризують.
Отже класифiкацiєю називають операцiю, яка полягає
в тому, щоб роздiлити данi за класами чи категорiями.
При цьому класом вважають сукупнiсть образiв, яку
необхiдно роздiлити, тобто класифiкувати. Цi образи
можуть бути i матерiальнi i уявнi. Один i той же набiр
даних можна класифiкувати по рiзному. Кiлькiсть класiв,
якi слiд приймати до уваги, збiльшується з
покращенням ознак. Часто кiлькiсть класiв може бути
наперед не вiдома. В цьому випадку говорять про
розпiзнавання "без вчителя". Якщо ж наперед вiдомо якi
класи повиннi бути в просторi ознак, то створення
системи розпiзнавання називають навчанням "з
учителем". Розпiзнавання "без учителя" використовують в
тому випадку, коли про множину образiв, якi збираються
класифiкувати, вiдсутня необхiдна iнформацiя.
Запропоновано велику кiлькiсть методiв розпiзнавання
та класифiкацiї.
Образи, що вiдносяться до нашої задачi, базуються
на використаннi гiпотези про можливiсть подання образу
у виглядi вектора ознак, який належить множинi M. Отже
множина образiв представляється множиною векторiв
ознак.
Практично використовують не всi ознаки, а лише
суттєвi, тобто тi, якi використовуються в майбутньому
для наступних процедур. Всю сукупнiсть ознак об’єкта
розглядають як множину С.

C={c 1,c 2,c 3,...c n}, (4.1)

’
а суттєвi ознаки створюють скорочену множину C .

’
’
’
’
С ={c 1 ,c 2 ,...c m }; m<n. (4.2)