Page 97 - 2585

мілководних грубих осадів на великі глибини, раптова і різка
зміна глибини окремих ділянок морського дна. Руйнівна сила
цунамі прямо пропорційна швидкості поширення і висоті
хвиль, сформованих під час руху.
Землетруси на Землі пов'язані з певними регіонами.
Головна зона сейсмічності, на яку припадає близько 80%
світової сейсмічної енергії і понад 95% енергії проміжних і
глибокофокусних землетрусів, вузькою смугою обрамлює
Тихий океан. Вона пов'язана із системою глибоководних
жолобів. Надзвичайно висока сейсмічність цієї зони
викликана підсуванням холодної океанічної літосфери під
материки, які оточують океан та окраїнні моря.
Друга велика сейсмічна смуга, Євроазіатська,
простягається з північного заходу на південний схід і
співпадає із складчастими гірськими спорудами альпійського
віку. До неї примикає ряд сейсмоактивних областей новітньої
тектонічної активізації. Сейсмічність цієї зони пояснюється
взаємним тиском Євроазіатської плити з одного боку та
Індійської, Аравійської і Африканської плит з іншого.
Третя, розгалужена і протяжна, сейсмоактивна смуга,
пов'язана із системою серединно-океанічних хребтів,
характеризується відносно слабкою сейсмічністю і
обумовлена розсуванням літосфери.
Землетруси в земній корі невеликої енергії можуть
виникати і поза перерахованими зонами. Характерним
прикладом в цьому відношенні є виникнення землетрусів на
Кольському півострові та Уралі. Встановлено, що більшість
зон сейсмічної активності на планеті співпадають з місцем
прояву сучасного вулканізму і молодого гороутворення.
Таким чином, вулканізм, землетруси і гороутворення є
єдиною тріадою процесу еволюційного розвитку Землі, що
активно продовжується і зараз.
В Україні найбільш небезпечні сейсмоактивні зони з
інтенсивністю землетрусів 6 і більше балів пов'язані з двома
сейсмічними регіонами - Карпатським і Кримсько-
Чорноморським.

96