Page 26 - 235_

28

швидкість бігу поступово підвищується, більша увага приділяється біговим

засобам тренування, удосконалюванню стартового розбігу, бігу по дистанції. Для

підвищення спеціальної витривалості застосовується 6іг на довгих відрізках як на

доріжці, так і на місцевості. Типовими дистанціями для бігуна на 100 і 200 м

будуть відрізки від 100 до 300 м, для бігуна на 400 м - від 200 до 600 м. Однак ЗФП

навесні не припиняється, а займає в тренуванні лише трохи менше місце, ніж

узимку. Бігова підготовка здобуває більш різноманітний характер: широко

застосовується темповий біг на дистанціях, що трохи перевищують основну,

прискорення з досягненням максимальної швидкості до кінця дистанції, біг з

гандикапом, естафетний біг, біг по похилій доріжці і у гору, контрольні пробіжки з

фіксаціею часу.

На одне з перших місць у цьому періоді висувається задача зберегти уміння,
придбане на попередніх етапах, бити вільно з майже найкращою і граничною

швидкстю, навчитися пробігати всю дистанцію без зайвих м'язових зусиль. Для
цього потрібно частіше чергувати біг з високою і невеликою швидкістю, практику-

вати переходи від швидкого бігу до бігу по інерції.

3.8.1.3 Період змагань

Основні задачі цього періоду:

1) підвищення рівня тренованості шляхом подальшого удосконалювання

швидкості, спеціальної витривалості і техніки бігу;

2) підтримка загальної фізичної підготовленості на досягнутому рівні;

3) безпосередня підготовка до головних змагань сезону і досягнення високих

результатів на обраній дистанції.

У період змагань, трохи знижуючи обсяг тренувальних навантажень,

спринтер долає дистанції від 30 до 600 м із швидкістю, що підвищується. Можна

пробігати на тренуваннях цілком і “свою” - дистанцію, але не більш 2 - 3 разів.

Бігати потрібно не тільки по прямій, але і на поворотах особливо бігунам на 200 і

400 мкрім темпового бігу, виконуваного повторно (з відпочинком до відновлення
дихання),

28