Page 42 - 199_

управлінськими умовами практичної діяльності людей), а також
відображенням і розумінням міжособистісних стосунків як взаємин.
Організаційно-управлінські умови порівняно з матеріально-
технічними безпосередньо пов'язані з соціально-психологічним кліматом.
Це пояснюється тим, що соціальна регуляція міжособистісних стосунків
здійснюється через систему виробничих відносин, базованих на
адміністративно-правових засадах організацій
Організаційно-управлінські умови визначають структуру виробничих
відносин. Вони мало залежать від волі конкретної людини й спонукають
людей до певних видів взаємин, виступають ефективним засобом регуляції
не тільки виробничого процесу, а й соціально-психологічного клімату. Це
зовнішні фактори.
Не менш важливу групу факторів, що впливають на соціально-
психологічний клімат, утворюють явища та процеси, що відбуваються в
самій організації.
Поряд із системою організації взаємодії на соціально-психологічний
клімат впливає його неофіційна організаційна структура.
Характер керівництва, що виявляється в тому чи іншому стилі
взаємин між офіційним керівником та підлеглими, також впливає на
соціально-психологічний клімат. Дослідження цього впливу має
враховувати як психологічні особливості керівника, так і сумісність
керівника і підлеглих. Стиль керівництва - один із найважливіших
факторів впливу на соціально-психологічний клімат.
Розкрити питання “Майстерність педагогічного спілкування“ варто
розпочати з того, що педагогічне спілкування - це професійне спілкування
викладача із студентами (в процесі навчання і виховання), що має певні
педагогічні функції і спрямованість на створення сприятливого
педагогічного клімату, оптимізацію учбової діяльності і відносин між
педагогом і студентами всередині студентського колективу. Іншими
словами, педагогічне спілкування — це спілкування педагога з
вихованцями в педагогічних цілях.
В практиці американських психологів Дж. Броффі і Т. Будда
"Відносини вчителя і учня" відзначається, що педагоги частіше
звертаються до своїх вихованців, які викликають в них те чи інше
емоційно-смислове відношення — симпатії, антипатії, в той час як байдужі
їм вихованці залишаються поза педагогічною увагою. Виявляється, вчителі
краще ставляться до більш інтелектуальних, більш дисциплінованих. На
другому місці — пасивно-залежні, спокійні. На третьому — ті, що
піддаються впливу, але погано управляємі.
Більш високо оцінюються ті, що сидять на перших партах.
Американські вчені виявили три типи педагогів. "Проактивний
вчитель" ініціативний в організації спілкування, спілкування як групового
так і парного (вчитель-учень). Чітко індивідуалізує свої контакти з учнями.
"Реактивний вчитель" тоже гнучкий в своїх установках, але він
внутрішньо слабкий, підпорядкований "стихії спілкування". Відмінність в
його установках на окремих учнів — не відмінність в його стратегії, а
відмінність в поведінці самих учнів. Іншими словами не він сам, а учні
диктують характер його спілкування з групою.

50