Page 64 - 197_

Ці обмеження відомі й використовуються при традиційних
методах проектування. Вони подаються як різноманітні
нормативні рекомендації та вимоги у формі таблиць, графіків,
номограм а також у формі функціональних залежностей,

найчастіше емпіричних, іноді теоретичних, отриманих в
результаті теоретичних досліджень процесів обробки.
Математично усі обмеження можна описати у вигляді

сукупності нерівностей - системи обмежень типу
0
f(x x x x ) *f , (9.1)
i
n
k,.
1, 2,...
де у лівій частині алгебраїчний вираз, у який входять
оптимізаційні параметри х - параметри технологічного
к
процесу, котрі в результаті розв’язку задачі набудуть
оптимальних значень; * - один із знаків =,,, , , ; права
0
частина f - вираз, що набуває конкретного значення для
i
кожного обмеження.
Для непараметричних характеристик обмеження мають
вигляд

a  (або)МТР, (9.2)
i
де а - структурний елемент ОП; МТР - множина типових
і
рішень, що містить перелік допустимих елементів структури.
Цільова функція - це подана в математичній формі
залежність критерія оптимальності від оптимізаційних
параметрів та інших характеристик процесу. При оптимальних

значеннях оптимізаційних параметрів критерій оптимальності
(цільова функція) досягає екстремуму

F(x , x ,... x ) extr (9.3)
2
1
n
F - критерій оптимальності. Це правило, за яким віддається
перевага одному варіанту технологічного процесу перед
іншими.

Локальний критерій оптимальності враховує якийсь один
аспект, сторону чи параметр технологічного процесу,
наприклад, найвища стійкість різального інструмента,

найменший час Т , Т або Т . Такі критерії використовуються
шт
0
оп
на перших інтераціях проектування для орієнтовної оцінки
варіантів у спрощених моделях та алгоритмах.
Інтегральний критерій оптимальності враховує комплекс

сторін, параметрів. За своєю суттю він є економічним
показником, бо практично єдиним способом об’єднання різних
сторін процесу в один показник є вираження всіх витрат на

64