Page 63 - 169

y

0 x

Рисунок 5.4

Якщо для зберігання плавних обрисів цього контуру потрібно деякі точки
змістити за його межі, то їх найчастіше вважають результатами грубих похибок
чи промахів. Форма обведеної контуром смуги розсіювання
експериментальних точок дозволяє зробити попередній висновок про характер
залежності:
y  f (x ) .
Для однозначного судження про характер отриманої залежності
проводять приблизну осьову лінію утвореного контуру.
Якщо залежність (y = k · x) може наближено виразитись прямою лінією,
то тісноту зв’язку цієї залежності визначають обчислюючи коефіцієнти
кореляції:
p
 x ( j  x)  y( j  y)
 j 1
r  (5.7)
p p
 x ( j  x) 2   y ( j  y) 2
 j 1  j 1
де: x j, y j - величини фактору і відгуку відповідно при кожному з (p)
спостережень;
x, y - середні значення фактору і відгуку відповідно.

Якщо:
r = 1 - між (x) та (y) існує тісний однозначний зв’язок;
r = 0 - між (x) та (y) зв’язок відсутній;
0<r<1 - між (x) та (y) існує кореляційний зв’язок, ти тісніший, чим ближче
значення (r) до (1).
Якщо залежність (y = f (x)) нелінійна то в такому випадку обчислюють
кореляційне відношення:

  x y

y
де:  x y - середньоквадратичне відхилення розрахованих за формулою
y  f (x ) значень (ŷ j) від середніх, експериментально знятих значень (y)

при тих же значеннях (x);