Page 65 - 164

65

2. Пласт малої потужності. Обернений градієнт зонд. l г0,  1= 3 Рис. 9.3
При наближенні зонда до підошви пласта, уявний опір внаслідок
екранування струму пластом плавно понижується (аb) і досягає мінімуму коли
електроди  і  (або  і  ) знаходяться біля підошви пласта. Після перетину
підошви пласта  у різко зростає (ділянка be) і досягає максимуму на ділянці ed.
У точці максимуму значення  у тим менше  2, чим більша нерівність  2  1.

Рисунок 9.3 – Криві  к при перетині послідовним (штрихова лінія) і оберненим
(суцільна лінія) градієнт-зондами пласта потужністю h<L r

Наступний етап зміни форми кривої – є зменшення уявного опору до
величини  у2 п3 і  у3 залишається сталим до перетину заземлення М з
підошвою пласта. Ділянка (L г-h) — називається зоною екранного мінімуму.
Дальше, із збільшенням густини струму уявний опір ( у) знову зростає (ділянка
/
вс) і досягає невеликого екранного максимуму ( точку l ) при пересіченні
електрода А покрівлі пласта. В подальшому в міру переміщення зонда уявний
опір знижується і прирівнюється до  3. Крива  у послідовного градієнт-зонда
представляє собою дзеркальне зображення кривої  у оберненого зонда в
площині, паралельній покрівлі і підошві пласта і проходить через середину

пласта. Із вищесказаного видно, що на кривих  у градієнт зонда, пласт високого
опору малої потужності відмічається чітким максимумом  у.
2) Максимальний уявний опір зростає із збільшенням відношення L г h і  2 і
наближається до  2 при менших значеннях L гh, тим більше ніж менше
відношення  2  1.
3) Із збільшенням віддалі градієнт-зонда від підошви пласта l г (l г  h)  у max
зменшується на незначну величину і навпаки.