Page 64 - 164

64

Із зменшенням потужності пласта спостерігається менш різкий мінімум  у під
підошвою пласта. При пересіченні електродами M і N цієї границі 1, 2 (Рис. 9.1)
 
для кривої на ділянці (вс) різко збільшується  у і перевищує вираз 1 2 тим
  
1 2
більше, чим менше відношення h/L г. Далі на ділянці cd, яка рівна розміру зонда
L г у плавно виростає. Такий зріст уявного опору буде тим інтенсивніший, чим
 у менше відношення h/L г. Пояснюється це впливом зверху накриваючого
середовища на густину струму між електродами M i N.
Після пересічення підошви пласта, електродом живлення А уявний опір
різко зростає (ділянка def), ріст  у трохи зменшується і знову починає зростати
в міру перетину електродами MN покрівлі пласта, після чого  у різко падає
(ділянка fд) і на ділянці дh знову трохи зростає.
Після перетину покрівлі пласта електродом живлення А,  у понижується і

асомптматично досягає значення  у (ділянка де h=1.5-2 L г). На кривих  у видно,
що покрівля і підошва пласта великого опору відповідають точкам максимуму і
мінімуму  у.

Послідовний градієнт зонд.
1. Пласт великої потужності.

Рисунок 9.2 Крива  у при перетині пласта високого опору (d c=0)
Послідовний градієнт-зонд

Криві уявного опору послідовного градієнт-зонда (Рис. 9.2) є дзеркальним
відображенням кривих  у оберненого градієнт зонда в площині, що проходять

через середину пласта і паралельні його покрівлі і підошві. На кривих  у
послідовного градієнт-зонда відмічаються точкою мінімуму  у покрівлі пласта
високого опору і точкою максимуму підошви.