Page 25 - ИЗУЧЕНИЕ СТРЕССА В СПОРТЕ
P. 25

19

               динаміку  стресу  не  самі  по  собі,  а  в  залежності  від  умов  більш  високого
               ієрархічного  рівня  —  мотивів  і  відносин  особистості,  від  яких  залежить
               напрямок і ступінь індивідуальних особливостей (нейро- і психодинамічних) у
               впливі  стресу  на  спортивну  діяльність.  При  вивченні  впливу  стресу,
               викликаного  участю  в  змаганнях,  на  рівень  досягнень  у  залежності  від
               індивідуальних  розходжень  по  темпераменті  виявлено,  що  темперамент
               визначає вплив стресу на рівень досягнень лише при високоактивній мотивації.
               Отже,  сама  залежність  динаміки  стресу  від  психодинамічних  властивостей
               визначається умовами більш високого рівня - відносинами особистості.
                        Нарешті,  третім  рівнем  умов,  що  визначають  стрес,  є  емоційне
               порушення  організму.  Цей  рівень  також  залежить  від  впливу  умов  більш
               високого  рівня-властивостей  нервової  системи  і  темпераменту,  що  у  значній
               мірі визначають походження і динаміку стану стресу.
                        Усе це доводить, що неправомірно розуміння стресу як ситуативного чи
               емоційного        стану,     супроводжуваного          неспецифічними          вегетативними
               зрушеннями,  так  само  як  і  будь-яке  інше  аналітичне  розуміння.  Психічний
               стрес,  викликаний  участю  в  спортивних  змаганнях,  —  це  цілісний
               психофізіологічний стан особистості, що виникає у важкій ситуації, зв’язаний з
               активним,  високопозитивним  відношенням  до  виконуваної  діяльності,
               характеризується          свідомою         відповідальністю           і     супроводжується
               неспецифічними  вегетативними  й  емоційними  змінами  (які  можливі  і  поза
               стресом). Цей стан виражається як у позитивних, так і в негативних зрушеннях
               у  діяльності,  а  його  динаміка  обумовлена  особливостями  нервової  системи  і
               темпераменту.
                        Отже,  поняття  психічного  стресу,  що  виникає  в  зв'язку  з  участю  в
               спортивних змаганнях,—це системне поняття, що справедливо насамперед для

               спортивної  діяльності,  зокрема,  для  ситуації  відповідальних  змагань.  Воно
               являє собою найбільш загальну характеристику складного психофізіологічного
               стану  цілісної  особистості  спортсмена,  що  виникає  в  екстремальних  умовах
               діяльності.

                             5.  Вплив стресу на психіку спортсмена і його діяльність
                         5.1. Вплив стресу на психіку, особисті і між особисті відносини

                        М’язово-рухові  відчуття.  Значення  рухових  відчуттів  і  сприйняття
               (високорозвиненого м’язево-рухового почуття) для спортивної практики важко
               переоцінити.  Виконання  будь-якого  руху  неминуче  зв’язано  з  аналізом  його
               зовнішньої  структури,  ступеня  м’язевої  напруги,  напрямку,  амплітуди,
               швидкості, ритму і частоти рухів. Свідоме керування своїми рухами немислимо
               без умінь тонко диференціювати свої дії, давати їм точні просторові, тимчасові
               і силові оцінки. Спеціальні дослідження показують, що висококваліфікованих
               спортсменів відрізняють більш якісні відчуття і сприйняття рухів (А. Ц. Пуні,
               1959;В. М. Мельников, 1968; Б. Б. Косов, 1973, і ін.).
                        Загальна  думка  фахівців  зводиться  до  того,  що  помірний  стрес
               позитивно впливає на м’язово-рухові відчуття і сприйняття рухів, підвищуючи
   20   21   22   23   24   25   26   27   28   29   30