Page 146 - 157

якій приводяться інтервали, середини інтервалів х і і у і і значення нових
випадкових величин x і y , які отримуються за наступними формулами
i
i
y  y x  x


y  i 0 ; x  i 0 .
i
i
h 1 h 2
За у 0 і х 0 звичайно приймають середні значення інтервалів.
Приймемо у 0 = 21,8615; х 0 = 21,8545, де h 1, h 2 = 0,002. Перехід до нових
випадкових величин доцільно проводити в тих випадках, коли середини
інтервалів х і, у і мають двохзначні і більше значення.

Для заповнення кореляційної таблиці користуємося протоколом
вимірювання деталей (табл. 8.4). Беремо перший результат вимірювання 21,867
– 21,852. Шукаємо в таблиці 8.5 по горизонталі інтервал, який містить число
21,867, а по вертикалі – 22,852. На пересіченні цих координат ставимо точку.
Потім беремо другий результат вимірювання 21,845 – 21,843, і шукаємо
інтервал, який містить ці значення, і на пересіченні координат ставимо точку.
Так поступаємо з усіма парами замірів деталей.
В результаті заповнення кореляційної таблиці отримаємо частоту появи
(n ху) всіх різних пар х і, у і. Потім приступаємо до визначення емпіричного
значення коефіцієнта кореляції, позначеного через r по формулі (8.6)
xy
   
n   n x  y x y  i   n  x i    x   n y  i   y 
i
 x  y  x     y 
r  , (8.6)
xy
 ) 2 ) 2   ) 2 ) 2 
n
y
 n  n  x x ( i  (  n  x x i     n  y y ( i  (  n y  i 
  x  x    y  y 
де n – число дослідів;
n x y – частота одночасної появи подій Х і Y.

168