Page 122 - 130

122

більших кількостей неіндиферентного електроліту дзета-потенціал спочатку
зростає, а потім падає, проходячи через максимум ( ). Загальний стрибок в
2
цьому випадку збільшується (рис.3.30).
3.3.4.3 Вплив pH-середовища
Значення pH дисперсійного середовища може сильно впливати на дзета-
–
+
потенціал колоїдних частинок, оскільки H і OH йони володіють високою
здатністю адсорбуватись: перші – завдяки малому радіусу, що дає змогу їм
близько підходити до поверхні твердої фази, другі – внаслідок великого
дипольного моменту.
3.3.4.4 Вплив концентрації колоїдної системи
Виходячи із загальних уявлень, можна передбачити, що при розведенні
всякої колоїдної системи дзета-потенціал повинен зростати, оскільки товщина
ПЕШ збільшується в результаті зменшення концентрації протийонів у системі.
Разом з тим, при розведенні може спостерігатися десорбція
потенціалвизначального йона з поверхні дисперсної фази, що повинно
призводити до падіння  - й відповідно дзета-потенціалу.
0
Концентрування колоїдного розчину зумовлює, зазвичай, протилежний
ефект. В якому напрямку у підсумку зміниться дзета-потенціал при зміні
концентрації колоїдної системи, визначається тим, вплив якого з двох факторів
– розширення (стиснення) ПЕШ чи десорбція (адсорбція)
потенціалвизначальних йонів в даному конкретному випадку виявиться
сильнішим.
3.3.4.5 Вплив температури
Аналогічно концентрації діє на дзета-потенціал і температура. З
підвищенням температури дзета-потенціал повинен зростати внаслідок
зростання інтенсивності теплового руху протийонів і збільшення товщини
ПЕШ. Однак одночасно може зростати і десорбція потенціалвизначальних

йонів, що призводить до зниження  - і дзета-потенціалів. При пониженні
0
температури повинна спостерігатися обернена залежність.
Питання в тому, як буде змінюватися дзета-потенціал зі зміною
температури, очевидно повинно вирішуватися окремо для кожної колоїдної
системи з урахуванням її індивідуальних особливостей.
3.3.4.6 Вплив природи дисперсійного середовища
Велике число проведених досліджень показало, що дзета-потенціал
дисперсної фази тим більший, чим більша полярність розчинника.
3.3.5 Міцелярна теорія колоїдних розчинів
Відкриття і вивчення електрокінетичних властивостей колоїдних
розчинів призвело до необхідності створення теорії будови колоїдних частинок.
Така теорія одержала назву міцелярної теорії. Згідно з нею тверді дисперсні
частинки колоїдних розчинів одержали назву міцели (від італ. micella –
частинка), рідинне дисперсійне середовище – інтерміцелярної рідини.
Будова міцели в золях цікавила вчених давно. Так, Йордіс в 1902 р. при
вивченні хімічних методів отримання різних золів, прийшов до висновку, що
склад колоїдних міцел не відповідає тим речовинам, які повинні утворюватися