Page 119 - 130
P. 119

119

                      Сучасна  теорія будови  ПЕШ основана  на уявленнях  Штерна  (1834  р.)  і
               об’єднує дві попередні теорії. Згідно з цією теорією шар протийонів складається
               з двох частин (рис.3.27). Одна частина знаходиться в безпосередній близькості
               до міжфазної поверхні і утворює шар Гельмгольца (адсорбційна частина ПЕШ)
               товщиною   ,  не  більше  діаметра  гідратованих  йонів,  що  його  утворюють.
               Друга  частина  протийонів  знаходиться  за  шаром  Гельмгольца  в  дифузній
               частині (дифузний шар Гуї з потенціалом   ) і товщиною   , яка може бути
                                                                      
               значною, і залежить від властивостей і складу системи. Потенціал в дифузній
               частині  ПЕШ  не  може  залежати  лінійно  від  відстані,  оскільки  йони  в  ньому
               розподілені нерівномірно.
                      У відповідності з прийнятими уявленнями, потенціал в шарі Гельмгольца
               при збільшенні відстані від шару потенціалвизначальних йонів знижується до
               потенціалу дифузного шару лінійно, а потім за експонентою.
                      Теорія Штерна враховує також специфічну (некулонівську) адсорбцію на
               поверхні розділу фаз, яка суттєвим чином може впливати на зміну потенціалу.
               Наприклад, якщо протийони мають однакову  валентність, то  товщина ПЕШ  і
               число протийонів у дифузному шарі визначаються специфічною адсорбційною
               здатністю йонів, зумовленою її поляризованістю та гідратацією.
                      Ці  властивості  йонів  визначаються  їх  справжнім  радіусом  або,  що  теж
               саме,  розміщенням  відповідних  елементів  у  періодичній  таблиці  хімічних
               елементів.
                      Більша  поляризовність  йона  повинна,  зазвичай,  сприяти  зменшенню
               товщини ПЕШ, оскільки при цьому виникають додаткові адсорбційні сили між
               твердою  фазою  та  індукованою  поверхнею,  і  крім  того,  йон  може  ближче
               підійти до поверхні твердої фази.
                      Оскільки здатність йона до деформації збільшується з його розмірами  і
               оскільки  радіуси  аніонів,  загалом,  значно  більші  від  радіусів  катіонів,
               поляризовність аніонів зазвичай більша від поляризовності катіонів (табл. 3.5).

                      Таблиця 3.5 – Поляризовність деяких йонів

                      Катіони           Поляризовність,         Аніони           Поляризовність,
                                                                                            3
                                                   3
                                             -24
                                                                                      -24
                                        а10  см                                 а10  см
                                                                  –
                        +
                      Li                0,03                    F                0,96
                                                                   –
                         +
                      Na                0,19                    Cl               3,60
                                                                   –
                        +
                      K                 0,89                    Br               5,00
                                                                 –
                         +
                      Rb                1,50                    I                7,60
                         +
                      Cs                2,60

                      Гідратація,  як  відомо,  зменшується  зі  збільшенням  радіуса  йонів.
               Зниження  гідратації  йонів  повинно  сприяти  стисненню  ПЕШ,  оскільки
               гідратована оболонка зменшує електростатичну взаємодію між протийонами і
               поверхнею твердої фази.
   114   115   116   117   118   119   120   121   122   123   124