Page 125 - 130

125

Всередині міцели знаходиться мікрокристалик, що складається з молекул
AgI. Цю частину молекули називають агрегатом. На поверхні кристала
знаходяться йони, що надають йону електричний заряд (потенціалвизначальні
йони). Агрегат разом з адсорбованими на ньому потенціалвизначальними
йонами становить ядро міцели. В безпосередній близькості від ядра в
+
адсорбційному шарі знаходиться частина протийонів K , які настільки міцно
зв’язані електростатичними й адсорбційними силами, що в електричному полі
+
вони рухаються разом з ядром до аноду. Відзначимо, що ці протийони K разом
–
з еквівалентним числом ПВЙ I формально можна розглядати як
недисоційовані молекули.
Ядро разом з частиною міцно зв’язаних з ним протийонів називають
колоїдною частиною або гранулою.
Решта протийонів, які знаходяться ближче до периферійної частини
міцели, утворюють дифузійний шар міцели. Завдяки послабленню з відстанню
кулонівських і адсорбційних сил ці йони відносно вільні і в електричному полі
рухаються уже до катоду. Межа між дифузійним шаром і гранулою, за якою
міцела “розривається” при електрофорезі, називається площиною або межею
ковзання.
Будову міцели можна представити також зручною для написання
формулою. Наприклад, для золя AgI, міжміцелярною рідиною якого є слабкий
розчин KI (рис. 3.31,а), можна написати таку формулу міцели:

де m – число молекул AgI в агрегаті, n – число ПВЙ, n   x – число

протийонів у адсорбційній частині ПЕШ, x – число протийонів в дифузній
частині ПЕШ. Як правило m  .
n
Таким же чином можна зобразити і міцелу золя з позитивно зарядженою
гранулою, наприклад, міцелу золя AgI в слабкому розчині AgNO 3 (рис.3.31,б).


  mAgI nAg    xn NO 3  xNO 3 .

В даний час поширилось уявлення про те, що в ПЕШ на поверхні оксидів,
–
+
що знаходяться в розчині, як ПВЙ виступають йони H або OH залежно від
кислотності середовища.
В результаті переважаючої адсорбції одного з цих йонів поверхня оксиду
набуває відповідного заряду, причому знак заряду поверхні в тій чи іншій
області pH визначається кислотно-основними властивостями оксидів.
Наприклад, силіцій гідроксид володіє яскраво вираженими кислотними
властивостями і тому в широкій області pH (вище ізоелектричної точки, рівній
2,0 мВ) його поверхня заряджена негативно: