Page 86 - 126

Рис.3.3

3.1.2 Найбільші і найменші нормальні дотичні
напруження

Із формул (3.1) видно також, що максимальне нормальне
напруження діє в січенні, перпендикулярному осі стержня
0
(=0 ), де маємо
( ) мах=,

найбільші ж дотичні напруження діють в січенні, нахиленому
0
під кутом =45 до осі стержня і мають величину, рівну
половині максимального розтягуючого напруження
1
   . (3.3)
max
2
Відзначимо, що в площинках дії максимальних дотичних
напружень діють також і нормальні напруження , рівні

  |   45 0  . (3.4)
2
Площинки, в яких виникають найбільші і найменші
напруження, називають головними площинками, а самі
напруження – головними.
Хоча й найбільше дотичне напруження складає половину
максимального нормального напруження, все воно інколи є
визначальним при оцінці опору деформації та міцності
матеріалів, які є слабшими за зсув, ніж розтяг. Це має місце,
наприклад, при розтязі зразків із м’якої сталі з відшліфованою
поверхнею. При цьому явище текучості зразка спостерігається
о
візуально і має місце на похилих площинках =45 , для яких
дотичне напруження є максимальним (утворення так званих
ліній Людерса).
Це означає, що в випадку м’яких сталей руйнування
викликається максимальним дотичним напруженням, хоч
воно і складає половину нормального напруження  мах.

151