Page 260 - 126

2 2
M 0   1 h  ; h M 0  1 h  . h
C 1 3 3 C 2

Тоді за правилом Верещагіна одержуємо

1 0 0 1  h 2 2  1 h 2 
   M  M     h  hl   h  ( h 3l . )
11 1 C 2 C    
EI 1 2 EI  2 3  EI  3 

Величину головного коефіцієнта  знаходимо аналогічно до
22
/ /
попереднього, перемножуючи площі  та  ділянок епюри М 2,
1 2
побудованої від одиничного навантаження X  1 (див. рис. 10.16,
2
д), на ординати M 0 та M 0 тієї ж епюри, взяті під центрами ваги
C 2 C 1
/
/
зазначених вище площ  та  .
1 2
Площі епюри М 2 і відповідні ординати:
1 l 2
 /  ; 0  /   ( l  1 ) l   ;
1 2
2 2
2 2
М  ; 0 М  ( 1 ) l   . l
С 1 С 1 3 3
За Верещагіним одержуємо:
1 / 0 / 0 1  l 2 2l  l 3
   M  M   0   0     .
22 1 C 2 C  
EI 1 2 EI  2 3  3EI
Побічні переміщення  та  згідно з теоремою взаємності
12 21
переміщень Максвелла рівні між собою. Значення їх обчислюємо за
допомогою тих же одиничних епюр М 1 та М 2 (рис. 10.16, г та д).
Наприклад, з епюри М 1 (рис. 10.16, г) беремо площі епюр для
кожного стержня:
h 2
   ;    hl .
1 2
2
З епюри ж М 2 (рис. 10.16, д) беремо відповідно до цих площ,
0
0
ординати М С1, М С2 під їх центрами ваги
1 1
М  ; 0 М  1l  .
С С
2 2
1
1
Таким чином , перемножуючи епюри М 1 та М 2 одержимо
384