Page 17 - Дані методичні вказівки з курсу “Українська мова: термінологія та стилістика” розраховані на студентів ІІ курсу спеціальності “Документознавство та інформаційна діяльність”

закріплений за певним складом слова і може бути р у х о м и й, тобто може
переміщуватись залежно від форми того самого слова. Ці дві риси наголосу
впливають на мелодику української мови, роблять її, разом з особливостями
вимови, однією з наймилозвучніших мов світу.
Основні функції наголосу такі:
1. об’єднуюча – навколо наголошеного складу групуються ненаголошені;
у слові наголос може бути кореневим, префіксальним, суфіксальним,
флективним;
2. розчленовуюча – розмежовує слова в мовленнєвому потоці; цю роль
виконує і логічний наголос, і смислорозрізнювальний фразовий (΄як би
- якб΄и, т΄ому - том΄у).
3. словорозрізнювальна – розрізняє слова одного звучання, але різного
значення (омографи): з΄амок - зам΄ок, м΄ука - мук΄а.
4. форморозрізнювальна – розрізняє граматичні форми слів (р΄уки -
рук΄и, слов΄а - сл΄ова).
Про те, наскільки промовець обізнаний з акцентуаційними нормами
сучасної української літературної мови слухачі судять про мовний і культурний
рівень промовця. Словники наголосів повинні бути настільною книгою
спеціаліста.
Інтонація – це видозміни висоти звучання, сили, тембру голосу,
членування мовлення паузами (логічними, психологічними, граматичними,
логіко-граматичними) у процесі розгортання мовлення. Інакше кажучи,
інтонація – це мелодія, наголос, темп, пауза.
Темп мовлення – це швидкість вимовляння слів і тривалість пауз між
ними.
Під час публічного виступу темп мовлення повинен бути повільніший, як під

час розмови, інакше слухачі важко сприйматимуть зміст промови. При викладі
важливої інформації темп мовлення уповільнюється, понижується голос, а на
частинах тексту робиться наголос. Якщо промова довга, необхідно кілька
разів змінювати темп мовлення.
Міміка – рухи м’язів обличчя, які виражають душевний стан людини.
Жест - рух тіла чи рук, який супроводжує людську мову. Розрізняють
жести рук, голови і тулуба. Жести – це мова підсвідомості. Вони завжди несуть
інформацію й інколи розкажуть про людину більше, аніж її слова. Досвідчений
оратор багато може сказати навіть скупими жестами, якщо вони
супроводжуються інтонацією, мімікою, виразом обличчя, мовою очей. Жести
повинні доповнювати усне слово, а не привертати увагу більше, ніж сама мова.
Але, якщо промовець не робить ніяких рухів, то увага слухачів послаблюється.
Жестикулюючи, стежте за тим, щоб:
жести були природними;
кожен жест відповідав сказаному слову;
промова не починалась і не закінчувалась різким жестом;
жести узгоджувались з рухами усього тіла;

17