Page 12 - Дані методичні вказівки з курсу “Українська мова: термінологія та стилістика” розраховані на студентів ІІ курсу спеціальності “Документознавство та інформаційна діяльність”

культуру. Це слід би знати — не задля національної гордині, а для подолання
власного комплексу неповноцінності та чужого нехтування.” (В. Винниченко).
.

ХУДОЖНІЙ СТИЛЬ

Сфера використання: творча діяльність, література, мистецтво, культура,
освіта.
Призначення: впливати засобами художнього слова на розум, почуття і
волю читачів через систему образів, формувати ідейні переконання, моральні
якості та естетичні смаки.
Ознаки: образність, поетичність, естетика мовлення, експресія та
інтенсивність вираження, зображувальність. У цьому стилі (зокрема в
художніх творах), крім об’єктивності реального світу, існує і суб’єктивність
сприйняття його людиною.
Мовні засоби: багатство найрізноманітнішої лексики з переважанням
конкретно-чуттєвої (назви осіб, речей, дій, явищ, ознак); емоційно-експресивна
лексика, різні види синонімів, антонімів, фразеологізмів; використання з
стилістичною метою історизмів, архаїзмів, діалектизмів, просторічних
елементів. Дуже важливою є евфонічність (милозвучність) мови та
ритмомелодика. Індивідуальне світосприймання та світовідчуття автора
позначається на доборі та організації мовних засобів, проте автор мусить
завжди орієнтуватись на літературну норму. Використовуються всі типи речень
і синтаксичних зв’язків.

Підстилі:
епічні (прозові, епопея, роман, повість, оповідання, нарис);
ліричні (поема, балада, пісня, поезія);
драматичні (драма, трагедія, комедія, мелодрама, водевіль);
комбіновані (лірико-епічний твір, драма-феєрія, усмішка тощо).
Кожний з них має свої особливості мовної організації тексту.

Зразок стилю:

“Десь зовсім близько невгамовно виводив свою пісню соловейко. Спершу, коли
починав заливатися, здавалося, що у горлечку в нього билася маленька співуча
намистинка. Короткий свист — і ось уже вона вискакувала з дзьобика і стрімко
летіла над лісом, а за нею вискакували такі ж самі намистинки, і всі вони
нанизувалися у довгий невидимий рядок. Потім нитка на тому рядку рвалася і
намистинки падали в лунке озеро. Соловейкові жаль ставало їх, і він
заходжувався ойкати, схлипувати. Швидко заспокоївшись, розщедрювався і без
жалю розсипав навкруги коштовності: камінці-самоцвіти, бурштинові бусинки,
червоні коралі, срібні сережки, золоті кільця …” (Б. Комар).

12