Page 59 - 78

Гіпокінезія є однією з головних причин порушень
функціонального стану фізіологічних систем організму і як
наслідок цього є основним фактором ризику.
Пояснень цього феномена потрібно шукати у впливі на
організм тих законів природи, які визначили його будову і
функції протягом всього розвитку тваринного світу. Одним з
таких законів є закон всесвітнього тяжіння.
При маневревій формі боротьби за існування тварині
необхідно було переміщуватись на значні відстані по поверхні
землі під постійною дією гравітаційного поля - сили, яка
дорівнює масі тварини. Організм протидіє силі земного
тяжіння силою своїх м'язів. Рухи організму людини і тварин
можливі тоді, коли вектор загальної сили їхніх м'язів буде
більшим за силу земного тяжіння, що є першою і необхідною
умовою руху.
Функціональне призначення м'язів полягає в протидії
силам земного тяжіння, подоланні сил інерції, лінійного і
кутового прискорення. Саме тому сила гравітації зумовила
протягом еволюції тваринного світу будову і функції м'язів
будь-якої істоти незалежно від її виду і розмірів. Можна
виділити чотири особливості м'язевої системи тварин: будову
саркомера; динамізм енергетичного і пластичного обміну;
загальну кількість м'язової тканини та сталість рухової
активності.
Особливістю будови скелетного м'яза будь-якої
тварини є висока упорядкованість на всіх рівнях його
структури. Тому сили, які можуть розвивати м'язи, однакові.
Так, м'язи миші, людини та слона розвивають однакову силу
на одиницю площі їхнього поперечного розрізу. Ця ж
закономірність характерна і для комах. Виміри показують, що
м'язи комах на одиницю площі фізіологічного поперечника
розвивають таку ж силу, як і м'язи хребетних тварин.
Особливістю обміну речовин скелетних м'язів є те, що
їхні тканини в широких межах змінюють рівень енергетичних
витрат. Так, в стані фізіологічного спокою рівень
енергетичного обміну у них один з найнижчих у порівнянні з
усіма тканинами організму (0,07 кДж/хв на 1 кг маси). При
скороченні м'яза на подолання опору гравітаційного поля
витрачається енергії в 100 разів більше у порівнянні зі станом
спокою. Щоб зрозуміти це, потрібно врахувати послідовність
процесів, які відбуваються у м'язовому волокні від початку
виникнення збудження на міоневральному синапсі до
розслаблення саркомера.