Page 56 - 78

Коли йдеться про обмін якихось конкретних речовин,
то використовують термін метаболізм (гр. таЬоІе - генетика,
селекція та інш.).
Гомеостаз. Клітина може існувати і нормально
функціонувати лише тоді, коли середовище, що її оточує, буде
мати певну концентрацію солей, активних іонів водню, певну
температуру і ряд інших фізико-хімічних показників.
Середовище, що оточує клітину,- це міжклітинна рідина і кров
є зовнішнім середовищем, а для організму в цілому-
внутрішнім. Поняття про сталість хімічного складу і фізико-
хімічних властивостей внутрішнього середовища організму
дістало назву гомеостазу (лат. Ьотео-однаковий, зіазіз-стан).
Зрозуміло, що в організмі немає жодного явища, параметри
якого були б сталими. Але життя можливе у дуже вузьких
межах коливання гомеостазу. Коли показники гемостазу
наприклад рН або осмотичний тиск, виходять за певні межі,
суттєво порушуються окремі структурні елементи клітини та
її функції. Тому діяльність усіх механізмів, що регулюють
фізіологічні процеси, зводиться насамперед до підтримання
гомеостазу.
Вільне існування організму в умовах зовнішнього
середовища, параметри якого мінливі, можливе тільки завдяки
сталості власного внутрішнього середовища- гомеостазу.
Подразливість- здатність клітин відповідати на
подразнення шляхом переходу із стану фізіологічного спокою
в стан активної діяльності. Це одна з форм прояву загальної
властивості матерії- відображення. Воно забезпечує цілісність
організму і його пристосування до умов життя. Подразливість
пов'язана з особливостями будови клітинної мембрани, а саме
з окремими білками-рецепторами ЇЇ поверхневого шару, які
мають стереохімічну спорідненість до певних хімічних
речовин або фізичних факторів навколишнього середовища.
Фізико-хімічні зміни на мембрані клітини викликають
відповідні зміни в органелах цитоплазми, проявами яких є
специфічні реакції клітин. Вони починаються зміною
конформації (форми молекули) білків-рецепторів у місці дії
подразника і проявляються іонними рухами на мембрані, які
передаються на внутрішньо клітинні структури. Останні
відповідно реагують на інформацію, яка надійшла з мембрани.
Таким чином, розрізняють подразнення як місцеву реакцію на
зміни, що виникли під дією подразника, і збудження, тобто
реакцію всієї клітини на дію подразника.