Page 57 - 6869
P. 57

кількість різновидів скорочується, а площі безперервного поширення
                            одного  осадку  збільшуються,  захоплюючи  в  океанах  величезні
                            ділянки.
                                  В прибережній зоні постійно відбувається змішування осадків,
                            які мають ознаки моря і суші. Морські організми пристосовуються,
                            як до життя на суші, так і до життя у солоній воді. Зокрема, мангрові
                            дерева переходять до існування у морській воді. При припливах над
                            морем  піднімаються  зелені  крони  лісу,  який  росте  у  морі.  При
                            відпливах  над  мулом  з  морською  фауною  видно  коріння  дерев  з
                            прикріпленою до нього фауною. Припливи викидають на побережжя
                            морські водорості в такій кількості, що вони утворюють ним вали і
                            використовуються у практичних цілях. Припливи також приносять
                            рештки організмів, черепашки, а з протилежного боку – ріки і вітер
                            приносять з суші рештки наземних тварин і рослин. Вітер навіває з
                            суші дюни з їх типовими еоловими пісками.
                                  В  прибережній  області  формуються  галечники,  які
                            відрізняються  своєю  рухомістю  та  відсутністю  організмів,  які
                            зустрічаються серед гальок у більш глибоких водах.
                                  В цій області формуються органогенні вапняки з подрібнених
                            черепашок, а інколи, і добре збережених.
                                  В  прибережних  низинах,  за  валами,  які  сформувались
                            припливами,  утворюються  торфовища.  Хемогенні  осадки  в  зоні
                            побережжя  відіграють  незначну  роль.  Вони  зустрічаються  в
                            береговій  зоні  сухого  і  жаркого  клімату,  де  на  мілководді
                            створюються сприятливі умови для осідання CaCO 3 (Червоне море,
                            Каспійське море) або дрібнозернистого вапнякового мулу.
                                  Таким  чином,  висновки  про  те,  що  біля  берегів  завжди
                            відкладається  теригенний  матеріал,  не  завжди  підтверджуються.
                            Зокрема,  біля  берегів  Північної  Америки,  Уругваю,  Каліфорнії,
                            східних берегів Китаю, Індії, південного берега Норвегії, Північного
                            моря, північних берегів Росії, на межі з континентами переважають
                            глинисті осадки, а далі – піщані. Це пояснюється тим, що глинистий
                            матеріал  принесений  ріками,  в  солоній  воді  швидко  коагулює  і
                            відкладається разом з пісками. Тільки на тих ділянках, де проходять
                            сильні  течії,  змішані  осадки  очищаються  від  глин  і  переходять  у
                            скупчення пісків.
                                  Відклади літоралі відрізняються ще і іншими особливостями.
                            На них формуються відбитки слідів тварин, кристалів солей, тріщин
                            висихання,  крапель  дощу,  знаки  бриж  та  ін.  Але  ці  особливості
                            прибережних осадків зустрічаються дуже рідко, так як вони в умовах













                                                            56
   52   53   54   55   56   57   58   59   60   61   62