Page 32 - 6840
P. 32

Г.Харді і німецький лікар В.Вайнберг, незалежно один від одного, в
                  1908 р. Її можна виразити формулою:
                                                                           2
                                                     2
                                                          p AA + 2pqAa + q aa,
                        де p - частота (концентрація) гена А,
                        q - частота гена а.
                        Закон  Харді-Вайнберга  можна  назвати  законом  рівноваги
                  концентрацій генів у вільно схрещуваних популяціях.

                        Суть  цього  закону  в  тому,  що  кількість  гомозиготних
                  домінантних особин дорівнює квадрату частоти домінантного гена,
                  кількість  гомозиготних  рецесивних  особин  –  квадрату  частоти
                  рецесивного  гена,  кількість  гетерозиготних  особин  дорівнює

                  подвоєному добутку частот обох генів.
                        Генна рівновага визначається за формулою Харді-Вайнберга:
                                                2 2
                                                                2
                                                    p q  = (2pq/2) .
                        Вона  означає,  що  коли  частка  гомозиготних  домінантних
                                2
                                                                                                             2
                  особин  (p ),  помножена  на  частку  гомозиготних  рецесивних  (q ),
                                                                                                        2
                  дорівнює  квадрату  половини  частки  гетерозигот  (2pq/2) ,  то
                  популяція знаходиться у стані генної рівноваги.
                        Різні генотипи мають різне біологічне і господарське значення.
                  Природний  добір  відбирає  такі,  що  краще  адаптовані  до  певних

                  умов середовища. Людина, проводячи штучний добір, теж відбирає
                  кращі особини (за певною ознакою), серед яких найчастіше будуть
                  домінантні  гомозиготні  АА  та  гетерозиготні  Аа  генотипи.
                  Гомозиготні  рецесивні  генотипи,  як  правило,  вибраковуються  в

                  процесі селекційної роботи і розведення тварин.
                        Природний добір також відкидає їх як мало пристосованих до
                  умов  середовища  та  з  низькою  плодючістю.  Внаслідок  цього  у

                  популяції буде збільшуватись кількість особин з генотипами АА і
                  Аа. Вільне схрещування обмежене у популяціях диких тварин, а у
                  свійських  –  зовсім  неможливе  через  використання  штучного
                  осіменіння,  різку  зміну  концентрації  генів  при  зміні  чисельності

                  популяції, завезенні плідників з інших географічних місцевостей та
                  обмеженню  інбридингу,  що  веде  до  збільшення  гомозиготності.
                  Внаслідок  цього  постійна  рівновага  генотипів  у  природних  і

                  штучних  популяціях  неможлива.  Однак,  закон  Харді-Вайнберга
                  може  бути  використаним  у  ветеринарній  практиці  для  аналізу
                  генетичної  структури  стада  чи  іншої  популяційної  групи

                  сільськогосподарських               тварин        з     метою        оздоровлення            і
                  попередження поширення спадкових вад та захворювань.

                                                                                                             32
   27   28   29   30   31   32   33   34   35   36   37