Page 67 - 6796
P. 67

моралі,  духовності.  Для  ділової  людини  користуватися  правилами  мовленнєвого  етикету
            відповідно до ситуації є конче необхідно.
                 Мовний  етикет  українців  постає  із  живої  мовної  практики  українського  народу.  Він
            вироблявся впродовж тисячоліть  і відбиває культурні традиції  української нації, відповідає  її
            духовним  засадам.  Без  сумніву,  в  основі  національних  традицій  спілкування  лежать
            загальнолюдські морально-етичні цінності – доброзичливість, повага, привітність, ґречність.
                  В  українській  мові  етикетні  правила  спілкування  реалізуються  в  основному    в  одиницях
            лексичного (дякую, вибачте, прощайте), фразеологічного (будьте ласкаві, добрий день, бувайте
            здорові, ласкаво просимо) і, частково, морфологічного (вживання займенникових і дієслівних
            форм  пошанної  множини)  рівнів.  Спеціалізуючись  на  обслуговуванні    різних  соціально
            визначених етикетних ситуацій (зустріч, прощання, подяка і т.п.), вони утворюють відповідно
            чітко окреслені  функціонально-семантичні групи:
                1.  Звертання.
                2.  Привітання.
                3.  Прощання.
                4.  Побажання.
                5.  Подяка.
                6.  Вибачення.
                7.  Прохання.
                8.  Запрошення.
                9.  Поздоровлення.
                10. Утішання, співчуття.
                11. Комплімент.
                12. Порада.
                13. Знайомство.
                14. Телефонна розмова.

                  Відбором етикетних мовних формул у кожному виді  мовленнєвого етикету створюється
            та чи інша  тональність спілкування, яку можна визначити як ступінь дотримання етичних норм
            у  процесі  спілкування.  В  європейському  культурному  ареалі  виділяють  п’ять  видів
            тональностей спілкування:
                    1.  Висока.
                    2.  Нейтральна.
                    3.  Звичайна.
                    4.   Фамільярна.
                    5.  Вульгарна.
                         Висока  тональність  спілкування  характерна  для  зустрічей  на  найвищому  рівні
            (урочисті збори, презентації, ювілейні заходи, прес-конференції тощо); нейтральна тональність
            панує  у  сфері  офіційних  установ  під  час  спілкування  з  колегами,  співробітниками;  звичайна
            тональність  реалізується  у  сфері  побуту  (магазин,  майстерня,  пошта  тощо);  фамільярна  –  ав
            сім’ї, дружньому товаристві; вульгарна – в соціально неконтрольованих ситуаціях і перебуває
            за межею літературної мови.
                       Ділове  спілкування  пов’язане  з  вибором  етикетних  мовних  формул  двох  видів
            тональностей спілкування – високої та нейтральної.

                      9.3.1 Словесні формули стандартних етикетних ситуацій

                      У  суспільному  житті  людини  типові  комунікативні  ситуації  (привітання,  знайомство,
            прощання,  вибачення  та  ін.)  трапляються  безліч  разів.  І  було  б  нелегко,  та  й  недоцільно,
            кожного  разу  вигадувати  нові  вислови,  формули  для  їх  мовного  оформлення.  Оскільки  ці
            ситуації мають стандартний, типізований  характер, то їхнє  мовне «забезпечення» узвичаєним,
            усталеним.  Навіщо  видумувати,  як  і  що  казати,  коли  існують  «комплекти»  готових  фраз,



              64
   62   63   64   65   66   67   68   69   70   71