Page 33 - 6796

ЛЕКЦІЯ 4

МОВНА НОРМА. ОРФОЕПІЧНІ, АКЦЕНТУАЦІЙНІ, ОРФОГРАФІЧНІ НОРМИ

4.1 Поняття про мовну норму. Види мовних норм

Літературна мова характеризується унормованістю.

Мовні норми – це сукупність загальноприйнятих правил реалізації мовної системи,
закріплених у процесі суспільної комунікації.

Види мовних норм: орфоепічні, акцентуаційні, графічні, орфографічні, лексичні,
морфологічні, синтаксичні, пунктуаційні, стилістичні.

Орфоепічні норми регулюють правильність вимови звуків і звукосполучень.

Акцентуаційні норми регулюють правильність наголошування слів.

Графічні норми регулюють правильність передачі літер на письмі.

Орфографічні норми регулюють правильність написання слів згідно з чинним
правописом.

Лексичні норми регулюють правильність слововживання.

Морфологічні норми коригують вибір варіантів морфологічної форми слова і варіантів її
поєднання з іншими словами.

Синтаксичні норми регулюють вибір варіантів побудови словосполучень і речень.
Пунктуаційні регулюють правильність вживання розділових знаків.

Стилістичні норми регулюють правильність відбору мовних елементів відповідно до
умов спілкування.

4.2 Орфоепічні норми

Орфоепічні норми регулюють правильність вимови звуків і звукосполучень.

Основні правила української орфоепії:

1. Голосні звуки [е], [и] в ненаголошених позиціях звучать з наближенням [е] до [и], [и] до [е].

2. Специфічною рисою української орфоепії є тверда вимова губних звуків [б], [п], [в], [м], [ф].

3.Твердо вимовляються всі шиплячі звуки.

4. В українській мові відсутнє «акання»: голосний [о] не вимовляється з наближенням до [а].

5. Звуки [дз], [дж] вимовляються злито, як один звук.

4.3 Акцентуаційні норми

Акцентуаційні норми – загальноприйняті правила наголошування слів. Розділ мовознавства,
який вивчає наголос, називається акцентологією. Часто ці норми розглядають у межах орфоепії.

Для української мови характерний динамічний наголос, який полягає у виділенні одного
зі складів слова більшою силою голосу, тобто сильнішим видихом струменя повітря.
30