Page 34 - 6796
P. 34

Наголос в українській мові вільний, тобто може падати на будь-який склад, напр.: аверс,
            акцепт, арбітраж, акредитив; відзначається здатністю рухатися у межах слова зі зміною його
            форм, напр.: авансувати – авансують.

                   Крім словесного наголосу, виділяють ще фразовий наголос (виділення певного слова у
            фразі  або  посилення  словесного  наголосу  у  певній  синтаксичній  позиції),  логічний  наголос
            (особлива  вимова  певного  слова  чи  кількох  слів  у  висловлюванні)  і  емфатичний  наголос
            (емоційне виділення слів у висловлюванні напруженою вимовою певних звуків).

                   В українській мові є правила акцентуації, які поширюються на певні групи слів:

                   –  дієслова  вести,  нести  і  под.  мають  наголос  на  останньому  складі,  слово  бути  в
            інфінітиві та у формах майбутнього часу – на першому, а в минулому часі одн. (жін. та сер. р.) й
            мн. – на останньому (буде, будуть, була, були тощо);

                   –  іменники  на  -ання  наголошуються,  як  їх  твірні  дієслова  (розв’язання,  планування,
            проектування,  виконання  тощо);  у  двоскладових  іменниках  наголошується  останній  склад
            (знання, звання тощо);

                   – абстрактні іменники на -ин-а, утворені від прикметників, мають наголос на останньому
            складі (величина, новина тощо);
                   –  географічні  назви  на  -щин-а,  -чин-а  мають  такий  наголос,  як  і  слова,  від  яких  вони
            утворені (Київщина, Донеччина);

                     –  префікси  ви-,  від-,  за-,  на-,  над-,  об-,  пере-,  під-,  по-,  при-,  про-,  роз-  мають  наголос
            здебільшого  на  префіксах  (захід,  розстріл,  затишок,  перебіг,  приповідка  тощо);  винятки:
            розгром, зачин, набір;

                   – переважна більшість іменників у множині має наголос на закінченні (листки, сторінки
            тощо);

                   –  однаково  наголошуються  слова  такого  типу  творення,  як  аристократія,  демократія;
            діалог, каталог тощо; числівники одинадцять, чотирнадцять, п’ятдесят, шістдесят тощо; назви
            одиниць  вимірювання  довжини:  міліметр,  сантиметр,  дециметр,  кілометр;  трубопровід,
            шляхопровід тощо.
                   Запам’ятайте також наголоси у словах: випадок, мережа, добуток.


                   4.4 Орфографічні норми
                   Орфографічні  норми  регулюють  правильність  написання  слів  згідно  з  чинним
            правописом.

                   2019 року вийшла друком нова редакція українського правопису, до якої внесено чимало
            істотних змін, зокрема:

                  1. Деякі слова мають варіанти з голосним и на початку слова: ірій – ирій, ірод – ирод (дуже
            жорстока людина.

                  Також з голосного и починаються слова: икати (вимовляти и), ич! (вигук).

                  2.  Після  слова,  що  закінчується  на  голосний,  у  деяких  дієсловах,  прикметниках
            (дієприкметниках), прийменниках та прислівниках перед в пишемо префікс в- (раніше можна
            було писати тільки префікс -у):

                  Дослідниця вважає експеримент успішним.

              31
   29   30   31   32   33   34   35   36   37   38   39