Page 168 - 6792

тільки для тих виробів, які мало завантажені в процесі
експлуатації.
Сутність випробовувань форсованим режимом зводиться до
наступного: домовимось під режимом випробовувань розуміти
сукупність значень деякого кінцевого числа зовнішніх факторів
впливу і внутрішніх навантажень.
Режим ε: ε 1, ε 2, ε 3…ε і…ε m, де ε і – і - тий фактор впливу, або
навантаження, тоді режим випробовувань може бути описаний
вектором:
ε (ε 1, ε 2, ε 3…ε і…ε m) – число компонентів якого m дорівнює
сумарній кількості зовнішніх і внутрішніх факторів впливу.
Назвемо нормальним режимом будь-який режим, складові
вектора ε для якого не перевищує допустимих значень,
встановлених нормативно-технічною документацією, і позначимо
його ε н – нормальний.
Форсованим режимом ε ф назвемо любий режим для якого,
хоча би один із факторів впливу ε і (і=1…m) перевищує значення,
встановлених нормативно-технічною документацією.
Визначення кількості форсованих випробовувань на
надійність будуються на допущенні того, що існує залежність
(детермірована, випадкова) між показниками надійності виробу в
нормальному і у форсованому режимах.
Друге припущення, що вид цієї залежності є незмінним і
стійким від партії до партії виробів (принцип спадковості в теорії
надійності).
Нехай ця залежність відома і має вигляд:
q(ε н, t н)=[q(ε сер, t сер)],
де q(ε н, t н) – ймовірність відмови виробу у режимі ε н за час t н;
q(ε сер, t сер) – також в режимі ε сер за час t cеp<t н.
Коефіцієнт прискорення випробувань визначається із
співвідношення:
t н
К пр  . (4.17)
t сeр
Використовуються три наступні види коефіцієнта
прискорення К пр:
1 К прн за напрацюванням – відношення напрацювання виробів
у процесі нормальної експлуатації до напрацювання тих же

168